На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Виховання почуттів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Виховання почуттів

Автор
Дата выхода
27 мая 2013
🔍 Загляните за кулисы "Виховання почуттів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Виховання почуттів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Гюстав Флобер) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман «Виховання почуттів» – найскладніший за стилем, ідеями, проблематикою із усього написаного Гюставом Флобером. Це багатоплановий твір, в якому у новому, несподіваному ракурсі поєднані історія Франції, історія покоління, історія героя. У свідоме життя герой роману юний Фредерік Моро вступає з перебільшеним уявленням про себе і свої можливості, з певністю, що йому судилася незвичайна доля. Він вирішує стати письменником і пише роман, але не завершує його, компонує вальси, вивчає китайську мову, пробує свої сили в живописі, але ні в чому не знаходить свого покликання, всі його молоді амбіції зазнають поразки. Врешті-решт, він ні в чому не проявив себе, його прекрасне кохання залишилося мрією, а високі пориви виявилися нікчемними справами. Цим і завершилося виховання почуттів.
📚 Читайте "Виховання почуттів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Виховання почуттів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Хоча вiн i подався на кухню, щоб особисто переговорити з кухарем, хоча й спускався в льох, знайомий йому в усiх своiх закутках, хоча й викликав господаря ресторану й навiть «нагрiв йому чуба», проте явно не вдовольнився нi стравами, нi винами, нi сервiруванням. При кожнiй новiй стравi, при кожнiй новiй марцi вина, пiсля першого кусника, першого ковтка вiн кидав виделку чи геть вiдсував келиха; тодi спирався лiктями на стiл i кричав, що в Парижi неможливо вже й пообiдати! Нарештi, не знаючи, яку б йому страву вигадати, Режембар замовив собi «просто» квасолю на прованськiй олii, яка, хоч i не зовсiм удалася, але трохи втихомирила його.
Далi, в зв'язку з якоюсь спекуляцiею Арну, цiлком певною, мова пiшла про цiни на землю в примiськiй смузi.
Пити каву пiшли в пасаж «Сомон», до кав'ярнi, що мiстилася на антресолях. Фредерiк, стоячи, стежив за безконечними партiями на бiльярдi, гравцi гамували спрагу незчисленними кухлями пива; вiн зостався там до пiвночi, сам не знаючи чого, iз слабодухостi, з дурного розуму чи в невиразнiй надii на якусь випадковiсть, сприятливу для його кохання.
Коли ж вiн знову побачить ii? Фредерiк впадав у вiдчай. Але якось увечерi наприкiнцi листопада Арну сказав йому:
– А знаете, вчора вернулася дружина!
На другий день, о п'ятiй годинi, вiн уже заходив до неi.
Найперше вiн поздоровив ii з одужанням матерi, що хворiла так тяжко.
– Та нi. Хто вам таке сказав?
– Арну!
Вона зронила лише легке «а-а!», потiм додала, що були серйознi побоювання, але тепер усе минулося.
Панi Арну сидiла бiля камiна в глибокому крiслi, оббитому шовком.
Вiн, жадаючи узнати iх, уже нi про що iнше й не думав. Смеркло, тiнi погустiшали довкруг.









