Червоне і чорне

Але на початку нового столiття, коли iнтерес до талановитого й самобутнього письменника незмiрно вирiс у всьому свiтi, було створено так званий Клуб Стендаля, метою якого стало докладне вивчення й популяризацiя його спадщини. Вiдтодi, як свiдчать бiблiографiчнi джерела, щороку виходили у Францii та за ii межами монографiчнi працi й журнальнi статтi, присвяченi студiюванню творiв Стендаля, а також його неопублiкованих рукописiв, архiвних матерiалiв тощо. Не можна не назвати в позитивному планi величезну дослiдницьку дiяльнiсть одного з кращих знавцiв Стендаля у Францii Анрi Мартiно.

Велике значення мала книга Луi Арагона «Свiт Стендаля», що мiстила принципово важливi узагальнення. Робота прогресивних критикiв Заходу над Стендалем тривае.

У нас автора «Червоного i чорного» та «Пармського монастиря» оцiнили дуже давно. Іван Франко вважав Стендаля засновником новоi реалiстичноi школи.

Видатний письменник-гуманiст дорогий нам як талановитий митець, носiй прогресивноi iдеологii свого часу, демократ i борець за визволення людини в повному й високому розумiннi цього слова.

Тетяна Якимович

Червоне i чорне

До читача

Цей твiр уже мав з'явитися друком, коли почалися великi Липневi подii i дали всiм умам напрямок, що аж нiяк не сприяв грi уяви. Ми маемо пiдстави вважати, що подальшi сторiнки були написанi 1827 року.[1 - С. 18. У зверненнi до читача, яким починаеться роман «Червоне i чорне», е слова: «подальшi сторiнки були написанi 1827 року».

Це не вiдвовiдае iстинi. Процес Берте, матерiали якого були використанi для написання роману, почався тiльки у груднi 1827 року, а страта вiдбулася лише 23 лютого 1828 року. Крiм того, в романi часто згадуються подii 1829 року i першоi половини 1830 року аж до початку Липневоi революцii.]

Частина перша

І. Провiнцiйне мiсто

Put thousands together

Less bad,

But the cage less gay.[2 - Посадiть у клiтку хоч тисячi,Все одно там не буде веселощiв.Гоббс (англ.

).]

    Hobbes

Мiстечко Вер'ер, здаеться, наймальовничiше у Франш-Конте. Його бiленькi будиночки з гостроверхими черепичними дахами розкиданi по узгiр'ю, де з кожного видолинка здiймаються густолистi каштани. Рiчка Ду тече долиною за кiлькасот крокiв вiд руiн укрiплення, що його збудували колись iспанцi.

З пiвночi Вер'ер захищений високою горою – одним з вiдрогiв Юри. Скелястi вершини Вер'ера вкриваються снiгом уже за перших жовтневих приморозкiв.