Стійкий принц. Дама-примара

З одного боку, вишукана мова, складна метафорика, фiлософська глибина, величезна кiлькiсть найрiзноманiтнiших алюзiй вимагали вiд потенцiйного перекладача Кальдерона грунтовноi фiлологiчноi i культурологiчноi пiдготовки, найвищого рiвня майстерностi, яким володiе далеко не кожен. З iншого – релiгiйний пафос iспанського драматурга, проблематика та настроi його творiв аж нiяк не вiдповiдали радянським iдеологiчним стандартам. Вiрогiдно, свою роль вiдiграли й складнi стосунки з Іспанiею в радянський перiод.

Не дивно, вiдтак, що перекладати твори генiя iспанського бароко в Украiнi наважилося всього шестеро фахiвцiв.

Найбiльше пощастило в цьому сенсi сонетам Кальдерона, якi отримали максимум перекладацькоi уваги. Цiкаво вiдзначити, що, попри мiзерну кiлькiсть украiнських версiй творiв iспанського митця взагалi, сонет-притча про троянду з драми «Стiйкий принц» iснуе нинi у трьох варiантах перекладу: «Якi веселi й пишнi на зорi…» О. Мокровольського, «Тi, що були веселiстю й красою…» Д. Павличка i «Цi квiти, що в саду буяли зрання…» С.

Борщевського, кожен з яких в оригiнальний спосiб доносить до читача сумну переконанiсть митця бароко у фатальнiй швидкоплинностi буття.

Першу спробу познайомити украiнську аудиторiю з драматичними творами Кальдерона зробив ще І. Франко. Вiн високо цiнував творчий доробок iспанського митця, характеризуючи його у критичних статтях 1890-х рр. як постать одного рiвня з Шекспiром i Данте. Франка особливо зацiкавив «Саламейський алькальд» як п’еса виразного соцiального спрямування.

На думку письменника, в цьому творi (з яким вiн ознайомився у нiмецькому перекладi) було подано «чудесний тип селянина».

Для театру «Руська бесiда» Франко створив, власне, не переклад, а дещо скорочену прозову версiю твору, або, якщо скористатися сучасним виразом, адаптував драму честi Кальдерона для украiнськоi сцени того перiоду.[5 - Повний текст: Франко І. Я. Вiйт заламейський // Франко І. Я. Зiбрання творiв у 50 т. – Т. 24: Драматичнi твори.

 – К., 1979. – С. 123–186.] Письменник упорався з цiею роботою досить швидко. Щоправда, з листа до театру, датованого груднем 1893 р., видно, що вiн планував опрацювати також деякi твори Лопе де Веги та Шекспiра, але пiдготував лише п’есу Кальдерона.

Прем’ера «Вiйта заламейського» (саме таку назву отримала драма в iнтерпретацii Франка) вiдбулася 30 листопада 1895 р. у Львовi i пройшла з успiхом, а згодом виставу тепло приймали в iнших мiстах Захiдноi Украiни.