Малюк Цахес (збірник)

Злий виродок борсався, пручався, мурчав i хотiв навiть укусити ii за палець, але вона промовила:

– Спокiйно, спокiйно, хрущику! – i почала тихо й лагiдно гладити його долонею по головi вiд лоба аж до потилицi.

Поволеньки скуйовджений чуб малюка почав вирiвнюватися, роздiлився продiлом, прилiг на лобi i м'якими нiжними кучерями спустився на високi плечi та горбату, як гарбуз, спину. Малюк ставав щодалi спокiйнiший i нарештi мiцно заснув. Тодi панна Рожа-Гожа обережно поклала його на траву бiля самоi матерi, скропила пахущою водою з флакончика, якого витягла з кишенi, i квапливо вiдiйшла.

Коли жiнка невдовзi пiсля того прокинулась, то вiдчула, що якось дивно збадьорiла i змiцнiла. Так, немовби з'iла смачний обiд, а до того ще й ковтнула доброго вина.

– Ти ба! – сказала вона. – Наче й спала недовго, а як менi полегшало, скiльки сили додалося! Але ж сонечко ось-ось спуститься за гори, нумо скорiш додому! – Вона хотiла завдати собi на плечi короба, та, зазирнувши туди, побачила, що малюка нема.

А вiн тим часом пiдвiвся з трави i плаксиво задзявонiв. Коли мати глянула на нього, то з дива аж руками сплеснула i скрикнула: – Цахесе, маленький Цахесе, хто ж це тобi встиг так гарно розчесати чуба? Цахесе, маленький Цахесе, як би тобi личили цi кучерi, коли б ти був не такий гидкий! Ну йди ж, iди. Залазь у короб. – Вона хотiла його схопити й покласти на хмиз, та малий Цахес задригав ногами, вишкiрився на матiр i виразно пронявкав:

– Не хочу!

– Цахесе, мiй маленький Цахесе, та хто ж тебе встиг мови навчити? Коли ти так гарно зачесаний, коли ти так добре говориш, то, може, й бiгати навчився?

Жiнка завдала собi короб на плечi, малий Цахес ухопився за ii фартух, i вони почимчикували в село.

Дорога йшла мимо пасторського двору, i трапилось так, що саме на порозi свого дому стояв пастор iз своiм найменшим синком, гарненьким трирiчним хлопчиною в золотих кучерях. Та ось, побачивши жiнку з важкою ношею i з маленьким Цахесом, що аж повис на ii фартусi, вiн гукнув:

– Добрий вечiр, панi Лiзо, як ся маете? Ви занадто вже важкий короб набрали, ледве несете, iдiть сюди, вiдпочиньте трохи на лавi бiля моеi хати.

Служниця дасть вам напитися свiжоi води.

Панi Лiза не чекала, щоб ii прохали двiчi: вона скинула короб i тiльки-но хотiла розтулити рота, щоб поскаржитися шановному панотцевi на всi своi нещастя й злиднi, як малий Цахес з несподiванки втратив рiвновагу i полетiв пасторовi аж пiд ноги.