Малюк Цахес (збірник)

Пульхер написав Бальтазаровi про цю дивовижну пригоду й пообiцяв подвоiти свою пильнiсть.

Цинобера, видно, страшенно засмутило те, що з ним трапилось. Вiн звелiв покласти себе в постiль i так охкав та стогнав, що чутка про його раптову хворобу дiйшла скоро до мiнiстра Мондшайна й до князя Барсануфа.

Князь Барсануф негайно послав свого лейб-медика до маленького улюбленця.

– Найшановнiший таемний раднику, – сказав лейб-медик, намацавши пульс, – ви не шкодуете себе для вiтчизни… Пильна праця поклала вас у постiль, постiйнi напруженi думки спричинились до невимовних страждань, якi ви, мабуть, тепер вiдчуваете.

Ви зблiдли, змарнiли, а ваша дорога голiвка аж пашить! Ой, ой! Хоч би не було запалення мозку! І оце ви, дбаючи про добробут держави, довели себе до такого? Аж подумати страшно! Ану стривайте лишень!

Лейб-медик, мабуть, помiтив ту саму червону смугу на Циноберовiй головi, яку вiдкрили Пульхер та Адрiан. Зробивши кiлька магнетичних рухiв звiддаля i подмухавши з усiх бокiв на хворого, який у вiдповiдь нявчав i скавулiв, лейб-медик хотiв погладити його рукою по головi й ненароком торкнувся тiеi смуги.

Цинобер аж пiдстрибнув, знавiснiвши з лютi, i маленькою кощавою рукою дав такого ляпаса лейб-медиковi, який саме нахилився до нього, що аж луна пiшла по кiмнатi.

– Чого вам треба вiд мене? – заверещав Цинобер. – Чого вам треба вiд мене, що ви дряпаете мене по головi? Я зовсiм не хворий, я здоровий, цiлком здоровий, я зараз устану й пiду в мiнiстерство на конференцiю.

Геть звiдси до бiса!

Лейб-медик, украй переляканий, квапливо пiшов вiд нього. А коли вiн розповiв князевi Барсануфу про свою пригоду, той захоплено вигукнув:

– Яка вiдданiсть державнiй службi! Яка гiднiсть, яка велич у поведiнцi! Що за людина той Цинобер!

– Мiй дорогий таемний раднику! – сказав мiнiстр Претекстатус фон Мондшайн до малого Цинобера. – Як добре, що ви, незважаючи на свою хворобу, прийшли на конференцiю! Я тут склав записку з приводу какатуського двору – сам склав, i прошу вас доповiсти князевi, бо в вашiй натхненнiй доповiдi вона виграе, i князь тодi визнае мене ii автором.

Записку, що нею хотiв заробити собi славу мiнiстр, склав, проте, не хто iнший, як Адрiан.

І мiнiстр пiшов iз малюком до князя.

Цинобер витяг з кишенi записку, яку йому дав мiнiстр, i почав читати. А що з його читання нiчого не виходило i вiн тiльки невиразно мимрив i плiв якусь нiсенiтницю, то мiнiстр узяв у нього папiрця й почав читати сам.