На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ото, королевичу, стiльки я хочу в тебе заплати. Заплативiсь, королевичу, за мене давно, тоди, як той чоловiк бив по моему гробi, бо я був умерший чоловiк. Пан Бiг прислав мене за тих п'ятнадцять рублiв у тебе рiк служити. Викупiвись мене, королевичу, вiд теi неволi, що вiн рiк мав по смертi моiй збиткуватися. Бiдним я був i позичив у того багача п'ятнадцять рублiв, i вiн по смертi моiй збиткувався. Але Пан Бiг прислав таку душу, що за мене заплатив.
Дурний Гриць i водяна панна
Була собi iдна жiнка, що мала iдного дурного сина, називався Гриць.
– Мусиш хоч таким способом менi панщину вiдробити. Хоч ти дурний, то коло риби будеш стояти, коло ставу.
Допiру Гриць ся послухав i пiшов до тего ставу а пан його записав «ставничий». А було то лiтнього дня, голодного переднiвку коли мати не мала чим його поживити. Вона жебрала по селi i носила свому синовi. Так було раз i другий, а вона все понад коршму ходила. Раз виходить з тоi коршми жид i до неi каже:
– Чому ви до мене нiколи, Іванихо, не вступите?
– Як я маю до коршми вступати, така бiдная, як я нiчого не маю, йно душа в менi?
– Що ти питаеш, Іванихо, ти вступи – я маю горiлку i ще й закуску для тебе знайду: е у мене хлiб, булки.
Подумала стара Іваниха:
– Пiду я до того жида.
І той жид-орендар дав iй горiлки келiшок чи там кватирку i дав iй хлiба закусити.
– Дякую вам, пане-орендарю, за те, щосьте менi дали, бо я плати не маю.
– Прийдiть-но ви завтра, Іванихо. Я й завтра тобi ще дам. Було так iден день, другий – на третiй день Іваниха вже встидаеться i боiться, i поза коршму вже ховаеться, як iде. Спогадала собi, що: «Довг вже маю великий у жида, вже найдеться близько злотий грошей, а як ще нинька третiй день вiн мене закличе, а я маю реманент на панщину, то як жид возьме подасть мене до пана, то ще хату мою злiцитують».










