На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Клякнув панич в каплицi, добув книжечку i зачав ся Богу молити. Аж дивиться, чуе: гримить щось. А то змiя виходить. Висунула вона своi двi голови, тiльки хотiла його ухопити – вiн як махнув шаблею – так i вiдтяв тi голови. За якийсь час знов щось гуде: виходить змiя зi чотирма головами. Як вiн махнув – то стяв тi чотири голови. Знов чуе: щось гримить. Аж виходить змiя з шiстьма головами. Махнув шаблею – i стяв всi шiсть голiв. Ще слухае: гримить щось. Аж iде змiя з дванадцятьма головами. Махнув шаблею панич i постинав чисто всi голови.
Зачав вiн Богу ся молити. А тут чуе: везуть цiсареву дочку. Заходить вона до каплицi, добувае книжку i починае Богу молитись. А той панич приступае до неi, бере ii за руку i каже:
– Ти тепер моя, а я твiй. Даймо знаки собi, що ми будемо шлюбувати один одному.
Мала вона золотий перстень, ото розломила його надвое, дала йому одну половину, а другу взяла собi. А вiн мав хусточку едвабну, роздер ii надвое, взяв собi половину, а другу вiддав iй.
– Тепер будьмо здоровi, за рiк i два мiсяцi будем ся видiти, а я ще пiду у свiт щастя шукати.
Цiсарева дочка виходить з тоi каплички – коло неi пiд горою слуга стоiть.
– А чого ж ти, небоже, йдеш назад? – дивуеться слуга.
– Бо був там один панич, i вiн ту змiю порубав i мене вiд смерти врятував.
А вiн каже:
– Як тобi не було смерти там, то я ти зроблю. Присягни менi, що будеш моею жiнкою, а я твоiм чоловiком, то я тя живою лишу.
Вона ся злякала i присягнула, але так на святий здогад. А вiн узяв ii на повiз та й назад привiз до батька. Батько дуже зчудувався, що слуга ii назад привiз. А вiн каже цiсареви:
– Я ту змiю порубав.
І показав голови, що вiн iх забрав зi собою (не бачив вiн, що тi голови були без язикiв).
Цiсар ся дуже тiшив i казав, що вiн буде його зятем. Слуга так хоче хутко робити заповiдi i весiлля, але цiсар питае своеi дочки. А вона зробилася слабою i каже до свого тата, до цiсаря:
– Мiй татуню коханий, менi ся у снi приснило, що я маю в жалобi ходити рiк i два мiсяцi, а тодi допiру за нього пiду.
От минуло рiк i два мiсяцi, i допiру зачинають весiлля робити. Цiсар розсилае запрошення усiм, хто хоче дивитися на весiлля його дочки з тим слугою. Гостi приiжджають, приiжджае i той панич з своiм псом. Як все панство ся вже посходило, почали iсти-пити i забавлятися. А потому почали рiзнi трафунки оповiдати.










