На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Пiшов до двора, але що ж, став за економа: сiв на коня та й iздить собi коло людей. Люди роблять, а вiн собi iздить. iздить та й думае: «То не е правда, що моi батьки повiдали. У дворi жодноi бiди нема».
Аж почув вiн людський поговiр, що у войську е бiда. От покинув вiн двiр та пiшов до войська. Був вiн мудрим чоловiком, вiдразу у войську став офiцером. Сiв си на коня i iздить, командуе войськом, i жодноi бiди нема.
Раз пiшов вiн в компанii з двома капiтанами на одну забавку. Почали собi ся балювати, забавляти, i став вiн про свое життя оповiдати.
– Я служу, та не знаю за що, бо я би радо ся з бiдою видiв, але не можу.
Вiдповiдають йому:
– Та ж ти допiру молодший офiцер, тому ще бiди не знаеш, а ми вже е капiтанами i стiльки знаем бiди, що нам ся вже не хоче iз нею видiти.
От вже по забавi зiбралися всi три на спацер. Отже ж приiхали на три дороги. А хлопець задрiмав трохи та й упав з коня, а як ся схопив, то не вздрiв, котрою дорогою тi два капiтани поiхало. І ставши, си подумав, що то вже бiда.
Вертаеться жид, гасить свiчку, лягае спати, але офiцер зовсiм не спить i собi наслухае.
Питае жида офiцер:
– Пане орендарю, скажiть ви менi: що то у вас за дiло було тоi ночi?
Вiдповiдае йому орендар:
– Гирсти, пане, яке дiло?
– Що пан ходив три рази до льоху i бив по дванадцять разiв нагайкою, i щось дванадцять разiв кричало: «ой!?
Вiдповiв йому орендар:
– Того не можу нiкому оповiсти.
– Менi можеш сказати, бо я нiкому не розкажу.










