Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Ой дружбо ж, дружбойку мiй любий,

З недолi я плачу, не згуби,

В любiсть ти-сь ме вправив красну, одказував, що мiй власний,

Тепер в дорожойку, в свою сторонойку

Од'iхав мiй сподар.

Батьковий i материн синець,

Назвався родом волинець.

Казала-м му, сиротойка: далекая дорожойка,

Забудеш любостi, а вiн по щиростi

Обiцявся повернути.

Звiриламся йому була,

Що-м його крiпко любила,

Вiн те всейко поприймавши i од'iхав, не казавши.

Нi сам не бувае, нi знати не дае,

А я, сирота, в тужостi.

Не дам я сердейку волi,

Не буде знати недолi,

Бо так умiють любостi, хотя й хто прийме i в гостi,

За вiрного слугу мае взамiн тугу,

Але треба терпiти.

Два мiсячейки минули, як мi обiцявся вернути,

Тепер юж бiльш, нiж годойка, ох лихая пригодойка,

Чом знати не даеш, чом не прибиваеш

До мене, дiвойки.

Терплячим в нагородойку

Дае Бог всiм за службойку,

Терплю, а Богу молюся, буде вiн мiй, не журюся,

Коли мнi з ним жити, буде Бог судити, Бог отим нех радить.

* * *

Жаль серденьку, що тя не видаю,

Вдень i вночi о тобi гадаю.

Да пiшов би я вночi, не маю помочi,

Боюся блуду для страшного суду.

Ах, серденько, не лякайся суду,

Коли тебе не побачу, то серденько знуджу.

Серцем засмучуся, з твару[7 - З твару – з обличчя.] а iзмiнюся,

Гди ж тя не видаю, тяженько зiтхаю.

Ах, серденько, скажи менi правду,

Коли мене не кохаеш, iншу собi знайду.

Чи ж би я казала, коли б не кохала,

Бог того засмутить, хто кому iзмутить.

Ах, серденько, не буду я спати,

Волю ж бо я з диким звiром в пустинi мешкати,

А в пустинi звiрi лютii без мiри,

Пташата лiтають, жалiсно спiвають.

Ах, серденько, рiка розлилася,

Я ж бо зi своiм милесеньким не намешкалася.

Пiднесуся к горi, упаду надолi,

Нiж з нелюбом жити, вiк свiй i скiнчити.

* * *

Гей i сам же я не знаю, що так менi нудно,

Тiльки-м раз тя, серце, бачив, вимовити трудно.

Гей полюбив, не зблудив, гiдна з гiдним хороша,

Хоч i страчусь до гроша.

А старатись ревно буду, аби позискати,

Ласку твою, мое серце, знову отримати.

Гей, а за тим, а при тiм, чи не буде прилюдна

Твоя мова облудна?

До нiг твоiх упадаю, не одмовляй тому,

Хто приiхав одшукати ласку в твоiм дому,

Гей же, вiрному свойому, котрий прагне вiк цiлий

Завше бути зичливий.

Гей, поiду пораджуся старенькоi матки,

Гей, чи скаже, чи не скаже тебе, мила, взяти.