На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Пiшли до священикiв, до ксьондзiв, як е звичай християнський, шлюб, заповiдi, i вiн ся з нею вженив. І пiшли вони собi спати. А той фурман каже:
– Королевичу, тую нiч буду я з вами.
Як вони полягали спати i позасипляли, то той королiвський фурман стояв над ними.
Як прийшла десята година, ii сонну дуже страшно стрясло, а як прийшла одинадцята година ночi, то другий раз так само стрясло нею, а як прийшла дванадцята година ночi, то як нею стрясло – вилiзае такая гадь i королевича хоче вкусити. А королiвський фурман знав тое наперед, що ся може стати, тримав шаблю в руцi i стяв голову тiй гадi, котра вилiзла з середини тоi панни, i сховав в кишеню, а той тулуб влiз в ню назад.
Потому фурман пiшов до своiх коней, а iх там обое покинув.
Прийшло рано, i старий король казав:
– Пiдiть туди, до них, i принесiть того трупа.
Приходять слуги туди, заглядають без ключ, а вони повставали, обое собi говорять.
Дають то королевi знати, що вони сидять i обое говорять. Дуже король зрадувався i втiшився, що вже знайшовся такий, що з нею нiч переночував, i з тоi радости заложив баль.
І каже йому король:
– Що ж тобi за маетки дати?
– Нiчого я у вас не жадаю, маеткiв жадних, йно щобисте менi дали сто возiв драбинястих i фурмани до тих возiв, аби я заiхав до того мiста. І поiхали вони, а перше повернув назад до того палацу, де тих розбiйникiв фурман його побив, то вони набрали сто возiв драбинястих рiзних маеткiв, золота, срiбла.
От тому фурмановi вже вийшов рiк, i вiн хоче йти вiд королевича, але той каже:
– А що ж тобi за той рiк заплатити? Будь у мене, прошу тебе, великою тобi заплатою заплачу, аби-сь у мене перебував.
– Не хочу я жодноi в тебе, королю, заплати, йно маеш менi дати половину своеi жiнки.
Не хтiв перше той король того зробити, але згадав його всю вiрнiсть, не мiг йому вiдказати.
– Та коли ти хочеш половину, то я вже тобi вiддам всю.
Як побачила королевича жiнка, що то не жарти, то стала дуже плакати i умлiвати. З того плачу найшло на неi ригання. Зачала вона ригати, i вся та гадь, котру мала у собi, вийшла з неi. Тоди фурман добув тую гадячу голову, котру вiн вiдтяв, i зложив до купи i сказав:
– Ото видиш, королевичу, яку я маю половину в кишенi, а половина була в твоеi жiнки.










