Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Молодший брат поiхав до дiдинця цiсаревоi дочки. От жiнка брата вийшла навпроти нього з великою радiстю i його питае:

– Де ж ти так довго був на полюваннi?

Вона не знала, що то е лиш брат ii чоловiка.

Повела його в покоi, прийняла, як належить, а вiн ii випитав, де то брат його поiхав на полювання. Пiшли вони вночi спати – взяв вiн свою рушницю, положив посерединi. Опiвночi встав, дивиться у вiкно: вогонь горить.

– Моя жоно кохана, що то за вогонь горить?

– Ой, вогонь як вогонь. Ти вже тамтого разу дивився, то потiм тебе пару днiв не було.

Переночували вони, поснiдали, збираеться вiн на полювання. Вона ж його просить:

– Мiй мужу коханий, не iдь на те полювання!

Але не послухав вiн, зiбрався, пiшов до лiсу. iде, iде та й заблудив. Треба також ночувати в лiсi. Зiрвалася буря-нещастя, дощ. Змок панич та шукае чого-небудь сухого, щоб вогонь розпалити. Розпалив той вогонь, сiв, зiгрiвся, i захотiлось йому спати. Але почав собака брехати, дивиться вiн: баба йде i проситься до вогню:

– Панунцю, може б, я приступила до твого вогню i розiгрiлася, бо-м змерзла дуже.

А вiн промовив до неi:

– Вiльно, вiльно прийти, розiгрiтися.

Почувши то, баба прийшла, сiла коло вогню, та йому вже не спиться. Закрив очi, а сам уважае, що баба буде робити. Баба витягае прутика та пац! коника по головi: коник вiдразу каменем став. Хотiла песика, а вiн ii за руку.

– А де, – каже, – мiй брат? А де мого брата кiнь? А де мiй кiнь?

Став панич ту бабу бити.

– Панунцю, буде, буде зараз твiй брат i твiй кiнь.

Взяла баба води котроiсь та й почала кропити каменi.

Панич б'е ii, не перестае. Встав його кiнь, брата кiнь, брата пес, а брата нема. Вiн ii ще гiрше б'е.

– Де мiй брат?

Аж встав його брат. Каже до нього:

– Як я, брате, солодко спав!

– Чи ти спав, брате? Ти каменем лежав.

Стали вони вдвох бабу бити.

– Йди, бери води, кропи ту гору!

Набрала баба води, кропить гору. Як почали люди робитися з камiння, аж поки не стало гори, зробилося рiвне поле.

– Що нам з тою бабою робити? Треба ii забити.

Як забили ту бабу, посiдали собi, i молодший брат усе розказуе старшому. Дiйшов до того, як вiн з його жiнкою спати лiг. Не вислухав старший брат свого брата (що вiн рушницю поклав мiж ними), вихопив шаблю i стяв молодшому голову. Почали кiнь i пес молодшого брата плакати над ним, а старший брат поiхав додому.