Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Клякнув панич в каплицi, добув книжечку i зачав ся Богу молити. Аж дивиться, чуе: гримить щось. А то змiя виходить. Висунула вона своi двi голови, тiльки хотiла його ухопити – вiн як махнув шаблею – так i вiдтяв тi голови. За якийсь час знов щось гуде: виходить змiя зi чотирма головами. Як вiн махнув – то стяв тi чотири голови. Знов чуе: щось гримить. Аж виходить змiя з шiстьма головами. Махнув шаблею – i стяв всi шiсть голiв. Ще слухае: гримить щось. Аж iде змiя з дванадцятьма головами. Махнув шаблею панич i постинав чисто всi голови.

Зачав вiн Богу ся молити. А тут чуе: везуть цiсареву дочку. Заходить вона до каплицi, добувае книжку i починае Богу молитись. А той панич приступае до неi, бере ii за руку i каже:

– Ти тепер моя, а я твiй. Даймо знаки собi, що ми будемо шлюбувати один одному.

Мала вона золотий перстень, ото розломила його надвое, дала йому одну половину, а другу взяла собi. А вiн мав хусточку едвабну, роздер ii надвое, взяв собi половину, а другу вiддав iй.

– Тепер будьмо здоровi, за рiк i два мiсяцi будем ся видiти, а я ще пiду у свiт щастя шукати.

Цiсарева дочка виходить з тоi каплички – коло неi пiд горою слуга стоiть.

– А чого ж ти, небоже, йдеш назад? – дивуеться слуга.

– Бо був там один панич, i вiн ту змiю порубав i мене вiд смерти врятував.

А вiн каже:

– Як тобi не було смерти там, то я ти зроблю. Присягни менi, що будеш моею жiнкою, а я твоiм чоловiком, то я тя живою лишу.

Вона ся злякала i присягнула, але так на святий здогад. А вiн узяв ii на повiз та й назад привiз до батька. Батько дуже зчудувався, що слуга ii назад привiз. А вiн каже цiсареви:

– Я ту змiю порубав.

І показав голови, що вiн iх забрав зi собою (не бачив вiн, що тi голови були без язикiв).

Цiсар ся дуже тiшив i казав, що вiн буде його зятем. Слуга так хоче хутко робити заповiдi i весiлля, але цiсар питае своеi дочки. А вона зробилася слабою i каже до свого тата, до цiсаря:

– Мiй татуню коханий, менi ся у снi приснило, що я маю в жалобi ходити рiк i два мiсяцi, а тодi допiру за нього пiду.

От минуло рiк i два мiсяцi, i допiру зачинають весiлля робити. Цiсар розсилае запрошення усiм, хто хоче дивитися на весiлля його дочки з тим слугою. Гостi приiжджають, приiжджае i той панич з своiм псом. Як все панство ся вже посходило, почали iсти-пити i забавлятися. А потому почали рiзнi трафунки оповiдати.