На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Бо ще й не е вiн королем, а вже до нас обзивати не хоче, а що ж буде тодi, як вiн королем буде…
Узяв його батько за ноги, мати – за голову, i розмахали, щоб його в той страшний вогонь вкинути, але Бог дав, що пiвень заспiвав. Не стало нi батька, нi матерi, нiкого.
Лiг вiн спати – спав до свiтла. Приходить ранок, дав Бог день, приносять йому i iдженя, i пиття, що лиш вiн собi замислив у своiй душi. Та вже вiн собi думае: «Страшне е це мiсце», – але чекае, що буде далi.
Носять все йому iдженя, пиття, пiснi спiвають, кричать:
– Вiват нашому царю! – але вiн нiкого не бачить.
Дав Пан Бiг другий вечiр (був красний обiд, був красний пiдвечiрок, була красна вечеря i йому, i його коневi), а вiн нiкого не бачить. Шоста вечора – приходить ведмiдь, лише вже одна частина – ведмiдь, а двi частини – людини, i каже так:
– Ясюню, коханий, прошу свое дiло сповнити.
Глянув вiн: красна панна на двi частини людина, а на третю – ведмiдь; але вiн ся до неi не обзивае.
В одинадцятiй годинi приходять два капiтани, котрi ся з ним на дорозi розлучили, i вiтаються:
– Як ся маеш, пане офiцер? – а той ся до них не вiдзивае.
Взяв iден за ноги, другий за голову i в ту студню понесли його кидати. Як йно його розмахали, як йно його в ту студню пустили, то в тiм часi пiвень заспiвав, i iх не стало. А вiн сидить коло столу, як сидiв, як читав книжку, так i далi читае, i нiц ся йому не стало.
Дав Бог день. Приходить панна до нього красна-слiчна, обняла i поцiлувала та й каже:
– Прошу вже до мене вiдзиватися, бо ти вже викупив мене вiд усього злого.
От почали вони собi розмовляти по-панськи. А пiзнiше i поженилися. По весiллi за кiлька днiв питае офiцер панну:
– Що ти маеш?
– Я, – каже, – маю королiвство, а що ти маеш?
Каже вiн:
– Я маю тiльки одних п'ятдесят рублiв.
А то, як панич перебiгав золотий, та й повернув йому тих п'ятдесят рублiв назад.
Каже вона йому так:
– Знаеш ти що? Йди ти до тоi церкви, де ми шлюб брали, дай тих п'ятдесят рублiв на Боже.
Запряг вiн чотири конi, повiз красний, i iде до тоi церкви, де брав шлюб, тих п'ятдесят рублiв дати на служби. iде вiн гостинцем, аж виходить стара баба i каже:
– Пануню-шерденько, прошу вас шнiдання.
А то була велика чарiвниця. Та й того пана вiдразу зачарувала.










