На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Оленіада» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Оленіада

Автор
Дата выхода
17 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Оленіада" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Оленіада" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ірен Роздобудько) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ірен Роздобудько (нар. 1962 р.) – українська журналістка, письменниця і поетеса. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працює головним редакторЙом журналу «Караван історій. Україна». У видавництві «Фоліо» вийшли друком багато її повістей та романів: «ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні», «Дві хвилини правди», «Пастка для жар-птиці», «Дрібний бісер» та ін.
Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами».
Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед… Йшли, йшли, йшли… Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, – з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати – в 2006 році. І назвати те все «комедією абсурду».
Так закінчилась перша частина «Оленіади».
До другої Роздобудько приступила в січні 2013 року і написала її у вкрай короткий строк – останню крапку було поставлено в лютому того ж таки 2013-го. Авторка виходила з тієї давньої істини, що коли закінчуються гнів і сльози – останньою зброєю стає… сміх. І останнім сміється той, кому немає чого втрачати. І сміючись – перемагає.
Може здатися неймовірним, але ще рік тому Роздобудько передбачила події, що відбуваються сьогодні. Так що «Оленіада» виявилася книгою пророчою.
📚 Читайте "Оленіада" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Оленіада", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– А з ягелем щось вирiшимо, не бiйся!»
* * *
Ранок, починаючи з шостоi години, бринiв, як гроно порожнiх консервних банок, прив’язаних вар’ятами до хвоста бiдаки-кота. Але всi вже до цього звикли. Гучне вiдчайдушне «Цоб-цабе!» лунало подвiр’ями. Люди вiдчиняли стайнi, поралися з упряжками, розчiсували спини та боки своiх вихованцiв густими гребiнцями, весело перегукувалися помiж собою: «Михайле! Твiй сьогоднi такий гарнюсiй! От що значить – вiтамiни!» – «Так отож! Самою сiллю не пiдживити!» – «Де мiй батiг, бовдуре?» – «Сама така.
Гiрше було тим, хто не встиг або не спромiгся побудувати стайню. Вони ховали очi i тягли своiх вихованцiв сходами. Оленi вiдчайдушно мукали i намагалися лизати вапно зi стiн.
Родина Семена Петровича була саме з таких, незаможних. Щоправда, Пантелеймон був гарний та пишний, як пампушка (так казала теща), а от власного помешкання поки що не мав. І не вiдомо, чи матиме. Дозвiл з ЖЕКу коштував не дешево. До того ж треба було платити за проект, за будiвництво та дiставати будматерiали. Вiдверто кажучи, Василенко не дуже й хотiв вiдселяти Пантелеймона вниз, у двiр.
Перед тим як зважитись на купiвлю, Семен Петрович, на вiдмiну вiд iнших громадян, прочитав купу науковоi лiтератури та мiг сам консультувати iнших з приводу утримування оленiв.






