На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Оленіада» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Оленіада

Автор
Дата выхода
17 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Оленіада" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Оленіада" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ірен Роздобудько) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ірен Роздобудько (нар. 1962 р.) – українська журналістка, письменниця і поетеса. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працює головним редакторЙом журналу «Караван історій. Україна». У видавництві «Фоліо» вийшли друком багато її повістей та романів: «ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні», «Дві хвилини правди», «Пастка для жар-птиці», «Дрібний бісер» та ін.
Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами».
Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед… Йшли, йшли, йшли… Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, – з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати – в 2006 році. І назвати те все «комедією абсурду».
Так закінчилась перша частина «Оленіади».
До другої Роздобудько приступила в січні 2013 року і написала її у вкрай короткий строк – останню крапку було поставлено в лютому того ж таки 2013-го. Авторка виходила з тієї давньої істини, що коли закінчуються гнів і сльози – останньою зброєю стає… сміх. І останнім сміється той, кому немає чого втрачати. І сміючись – перемагає.
Може здатися неймовірним, але ще рік тому Роздобудько передбачила події, що відбуваються сьогодні. Так що «Оленіада» виявилася книгою пророчою.
📚 Читайте "Оленіада" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Оленіада", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А з третього – не обiднiе Ройтберг, якщо подiлиться рогом. А з четвертого – вона тут нi до чого. Нехай потiм розбираеться зi своiм синочком сам.
– Ну… Я навiть не знаю… – промовила вона, поправляючи на головi хустку. – Ти ж потiм не вiдлипнеш. Знаю я вас… – А сама раптом подумала, що й ця iдея не така вже погана: помiняти старого Ройтберга на малого. Все одно достойних кавалерiв поки що на ii горизонтi не спостерiгаеться.
Зоя поправила на грудях квiтчастий байковий халат, мiцнiше затягнула пасок, присiла на край трельяжу, виставивши вперед ногу в червоному капцi з синьою облямiвкою.
– Давай домовимося так, хлопче. Я тобi нiчого не обiцяю. А ти менi нiчого не пропонував. Добре? Я – жiнка. Ти – чоловiк. Маеш усе вирiшити сам. Набридло менi з вами нянькатись. Хочеш зробити приемне – не питай. От запам’ятай це золоте правило. А тепер – iди собi з богом! Іди, iди: я вже пiвсерii через тебе пропустила!
Вона випхала Бодю за дверi.
А за пару годин, коли вона вже дивилася «Секс i село» та куняла носом, у квартирi знову пролунав дзвоник.
…Згадавши цей нiчний випадок, Зоя як пiдстрелена скочила з лiжка. Побiгла до ванноi кiмнати. Там, старанно загорнутий у рушники, лежав рiг…
* * *
Справжнiй оленячий рiг вiд здоровоi тварини в повному розквiтi сил, у пору статевоi зрiлостi! Тобто кiло чи бiльше цiнного лiкарського препарату, тобто тисяча-двi або i три доларiв, тобто оленятко, яке можна придбати на «чорному ринку»! Мати Божа! Здiйснення мрiй.
І Зоя почала думати. Спочатку про свое лiмiтоване в цiй клятiй столицi життя – гуртожиток для робiтниць «камвольно-прядильного комбiнату», про те, яким чином (довелося пiти по головах своiх напарниць-прядильниць!) здобуто цю вбогу «готельку» в спальному районi, про вени, що здуваються на ще досить привабливих литках пiсля змiни в перукарнi.
І Зоя уявила цю величну картину. І зомлiла.






