Оленіада

(Ройтберг, сидячи по той бiк екрану, зловтiшно посмiхнувся, адже в нещодавньому iнтерв’ю «Вiтчизняному Оленяревi» панi Безпулик зiзналася, що не читае вiтчизняних письменникiв.)

– Це… – повторила Грета, намагаючись розiбрати прiзвища в списку iз прикладеними до нього фотографiями. – Це…

– Ганьба продажному телебаченню, яке не платить вчасно бабки найманим сценаристам! – несподiвано сунувши свою пику до камери, брутально вигукнув у мiкрофон один з демонстрантiв, i Грета, швиденько звiривши фото iз прiзвищем, радiсно продовжувала:

– Це – Ульян Олесенко! А ось я бачу кумира демократично налаштованоi молодi пана Бажана, поруч iз ним крокуе юний генiй, який не побоявся вийти сьогоднi на мороз, – Лель Дервiш.

Вона продовжувала зачитувати список, поки ненажерливе вiчко камери впивалося в заснiжену грудь жiнки на ношах.

Аби припинити це неподобство, панi Безпулик звернулася iз запитанням до представницького вигляду жiнки з очима переляканоi сарни та з чорним чоловiчим портфелем у руцi, котра стояла поблизу:

– Представтеся, будь ласка!

– Ми видавництво «Нiрка»! – несподiвано дзвiнким голосом закричала жiнка, вчепившись в мiкрофон трохи вище того мiсця, де його тримала панi Безпулик.

– Що тут мае вiдбутися? – продовжувала Грета, смикаючи мiкрофон до себе i критично оглядаючи довге чорне пальто i капелюшок спiврозмовницi.

– Ми, видавництво «Нiрка», прийшли пiдтримати своiх… – жiнка з очима сарни помiтно хвилювалася: iй кортiло скористатися нагодою i сказати якомога бiльше, – …своiх авторiв – кращих авторiв у свiтi!!! До речi, ось там – вона з гордiстю тицьнула пальцем у прикуту до рогу жiнку, – саме наша авторка! Орися Шушиленко – модель В’ячеслава Зайцева, колишнiй радник мiнiстра юстицii, автор вiдомого роману «Ідiоти»! Книгу можна придбати у книгарнi за адресою…

Грета Безпулик зробила непомiтний знак оператору, але сарна в капелюсi встигла прокричати адресу крамницi та ще й пiдступним прийомчиком вихопити мiкрофон з рук розгубленоi журналiстки.