На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Оленіада» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Оленіада

Автор
Дата выхода
17 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Оленіада" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Оленіада" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ірен Роздобудько) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ірен Роздобудько (нар. 1962 р.) – українська журналістка, письменниця і поетеса. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працює головним редакторЙом журналу «Караван історій. Україна». У видавництві «Фоліо» вийшли друком багато її повістей та романів: «ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні», «Дві хвилини правди», «Пастка для жар-птиці», «Дрібний бісер» та ін.
Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами».
Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед… Йшли, йшли, йшли… Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, – з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати – в 2006 році. І назвати те все «комедією абсурду».
Так закінчилась перша частина «Оленіади».
До другої Роздобудько приступила в січні 2013 року і написала її у вкрай короткий строк – останню крапку було поставлено в лютому того ж таки 2013-го. Авторка виходила з тієї давньої істини, що коли закінчуються гнів і сльози – останньою зброєю стає… сміх. І останнім сміється той, кому немає чого втрачати. І сміючись – перемагає.
Може здатися неймовірним, але ще рік тому Роздобудько передбачила події, що відбуваються сьогодні. Так що «Оленіада» виявилася книгою пророчою.
📚 Читайте "Оленіада" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Оленіада", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
На екранi виникла фiгура парламентського журналiста.
Бiля нього стояла притрушена вовною, але задоволена панi Вiтермiняйло.
Журналiст, безсоромно позираючи за вирiз ii декольте, попросив прокоментувати те, що вiдбулося.
– Ми, свiдомi люди Украiни, категорично закликаемо iнших бути такими ж свiдомими патрiотами рiдноi батькiвщини! Нiколи! Я повторюю: нiколи не гризти лапландськiй тварюцi украiнську калину!!! Тому сьогоднi всю нiч патрiоти антикорупцiйноi фракцii та iхнi вiрнi посестри плели цю символiчну ковдру з вовни власних оленiв, аби вкрити ганьбою порожнi мiсця тих, хто продовжуе хибну полiтику з насаджування цього неприродного засобу пересування на теренах нашоi рiдноi багатостраждальноi батькiвщини!!! Кас-тру-ва-ти! Кас-тру-ва-ти!!! – почала скандувати вона прямо в мiкрофон, i оператор поспiшив вимкнути камеру.
Наступне ввiмкнення. Бiля камери стояв президент, мiкрофон в руках телеведучого явно тремтiв.
– Пане президенте… – не встиг вимовити вiн, як постать гаранта конституцii вмить обросла мiкрофонами конкуруючих телеканалiв i питання потонуло в тисячi iнших питань.
– Шановнi друзi, – почав говорити вiн. – Любi моi. Моi маленькi вiрнi друзi. Славний народе Украiни… Дорогi спiввiтчизники! Брати i сестри… Колеги… Рiднi! Безцiннi…
Не встиг вiн висловити свою думку, як на екран, затуляючи приемне обличчя, знову випливла червона вiд гнiву панi Вiтермiняйло: «Каст-ру-ва-ти! Каст-ру-ва-ти!!!» – i з почуттям виконаного обов’язку попливла далi, розсiкаючи натовп своiм потужним килем.
Ройтберг напружено вдивлявся в екран.
– Люльок, – гукнув вiн до дружини, – а каструвати – це дуже боляче?
Дружина працювала у ветеринарцi i зналася на цих делiкатних питаннях.
– Скоро дiзнаешся… – пробурмотiла вона з передпокою, все ще роздивляючись плями на чоловiчiй дублянцi. – Це, до речi, бульйон… Прокислий бульйон. Вiдколи це ти почав харчуватися в дешевих забiгайлiвках?…
Але Валентин Самсонович не вiдповiдав. Вiн знову стояв за оксамитовою портьерою i сумно дивився на свою велику стайню.
– Льолю, – сказав вiн, – коли щось – каструеш сама… Своi руки – не чужi…
Дружина була жiнкою аполiтичною, дивилася лише серiали, увесь час поралася на кухнi, i тому ii несподiвано жорстока вiдповiдь змусила Ройтберга пустити ще одну довгу сльозу.






