Лист незнайомої (збірник)

Для всiх дiтей момент, коли iх вiдсилають спати, е найгiршим за увесь день, адже це значить демонстративне приниження на очах дорослих, пiдкреслення iхньоi недосконалостi, недорослостi, хрест дитячостi, немовлячоi потреби у снi. Але почути таке у настiльки цiкавий момент було ще гiрше, адже довелося б пропустити захоплюючi iсторii.

– Мамо, прошу тебе, ще одну iсторiю. Ще останню, про слонiв! Дай, будь ласка, дослухати!

І вiн уже хотiв був почати канючити, але потiм згадав про свiй новий статус дорослого чоловiка i вирiшив не втрачати гiдностi.

Тому обмежився цим единим проханням. Але мама сьогоднi була на диво сувора.

– Нi, вже пiзно. Іди нагору! Sois sage, Edgar. Я потiм переповiм тобi дуже точно все, що розкаже пан барон.

Едгар повагався. Ранiше мама завжди супроводжувала його до лiжка. Але перед новим другом вiн не хотiв клянчити у неi нiчого. Його дитяча гордiсть прагнула зберегти хоча б видимiсть добровiльностi.

– Але ж не забудь, мамо, ти менi обiцяла. І розкажеш усе до найменших дрiбниць! Про слонiв i про решту! Домовилися?

– Добре, сину.

– І вiдразу ж! Ще сьогоднi!

– Добре, добре, але тепер iди спати. Давай!

Едгар дивувався сам собi, як йому вдалося подати руку бароновi i матерi, навiть не почервонiвши, хоча сльози уже навернулися йому на очi i горло стиснули сльози. Барон по-дружньому розкуйовдив йому волосся, i хлопець силувано усмiхнувся у вiдповiдь. Але потiм змушений був миттю вибiгти у дверi, щоб вони не побачили, як по його обличчю котяться велетенськi сльози.

Слони

Мати ще посидiла трохи внизу за столом iз бароном, але вони бiльше не розмовляли про слонiв i полювання. Пiсля того, як пiшов хлопець, мiж ними виникла якась незручнiсть, зависла незрозумiла тривога. Вони перемiстилися на крiсла у вестибюлi. Барон демонстрував чудеса красномовства й дотепностi, вона також вiдчувала легке пожвавлення вiд випитого шампанського, тож розмова швидко набула досить небезпечного вiдтiнку. Барона складно було б назвати вродливим, але вiн був молодим, – по-дитячому загорiле енергiйне обличчя, коротко пострижене волосся, невимушенi i зворушливi у своiй поривчастостi жести.

Їй подобалося спостерiгати за ним зблизька, i вона бiльше не уникала його погляду. Поволi у його словах i жестах проявлялося усе бiльше зухвальства, вона почувала себе так, нiби до неi доторкаються, а потiм рiзко вiдсмикують невидиму руку, у повiтрi загусло щось невловимо еротичне, i це примушувало ii червонiти.