По цей бік Потойбіччя: запрошення до майбутньої філософії спільності

Доти ж, доки на практицi не буде створене живе з неживого й живе розумне з живого нерозумного, матерiалiзм, висловлюючись мовою неупередженоi науки, буде залишатись не бiльш, нiж гiпотезою.

Що ж до «лiнii Платона», продовженоi в iсторичному просторi, то каменем спотикання для неi стала неспроможнiсть вiдповiсти на цiлком природне питання: як iз нiщо можна створити дещо, – питання, стрижневого настiльки, що без вiдповiдi на нього не можна рацiонально обгрунтувати жодну доктрину послiдовного iдеалiзму.

Так, зокрема, неспроможнiсть надати рацiонально обгрунтовану вiдповiдь на це питання в контекстi Бiблii призвело до того, що культурою, побудованою на традицiях античностi, християнству було вiдмовлено у правi на сприйняття його у якостi самодостатнього свiтобачення.

В свою чергу, пiсля набуття в Римськiй iмперii християнством реальноi сили (iдеологiчноi, полiтичноi, юридичноi), культурi античностi – майже в усiх ii проявах – було вiдмовлено у правi на подальше ii iснування: включно з руйнуванням пам’ятникiв всiм нехристиянам (едине виключення – нинi перенесений у Капiтолiй пам’ятник Марку Аврелiю, якого невiгласи-виконавцi наказiв просто переплутали з пам’ятником Костянтину Великому), й знищенням у 529-му роцi за вiдповiдним указом римського iмператора Юстiнiана платонiвськоi Академii, яка до того проiснувала 915 (дев’ятсот п’ятнадцять!) рокiв – досi не перевершений абсолютний рекорд для вищих навчальних закладiв вiдкритого типу (медресе, що знаходиться в мароканському мiстi Фес на територii Карауiнськоi мечетi, iснуе ще довше, нiж проiснувала платонiвська Академiя – аж з 850-го року, але вступ, як i вхiд туди не дозволений не мусульманам).

Тобто, iдеалiзм як свiтоглядний шлях («лiнiя», «гiпотеза», «доктрина»), започаткований нiким iншим, як Платоном, в процесi свого подальшого саморозгортання знищив свою alma mater – мати-годувальницю платонiзму. І, якщо Франсiско Гойя в 1823-му роцi написав за мiфологiчним сюжетом вражаючу картину пiд назвою «Сатурн, що пожирае своiх дiтей», то тiй драматичнiй подii, якою закiнчилось iснування платонiвськоi Академii, мала б бути присвячена картина пiд назвою: «Ідеологiя, що пожирае своiх батькiв».

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/boris-polomoshnov/po-cey-b-k-potoyb-chchya-zaproshennya-do-maybutno-f-losof-sp-lnost/) на ЛитРес.