Пармський монастир

Цi дубки з прямими рiвними стовбурами, завтовшки з руку, на хвильку затримали кавалеристiв, але пруссаки зумiли проiхати i погналися за Фабрiцiо галявиною. Вони знов мало не наздогнали його, але шлях iм перепинила купа грубезних дерев, а Фабрiцiо гайнув мiж стовбурами. І тут назустрiч йому гримнув рушничний залп, стрiляли так близько, що спалахами мало не обсмалило йому обличчя. Вiн пригнув голову i, коли звiв ii, побачив перед собою капрала Обрi.

– Одного убив? – спитав вiн Фабрiцiо.

– Так, але загубив рушницю.

– Дарма, рушниць тут навалом. А ти все-таки молодець, хоч здаешся дурнем, день у тебе не пропав марно. Зате он тi роззяви маху дали i прогавили двох, що гналися за тобою, а вони ж були у них перед самим носом. Я iх не помiтив. Ну, гаразд. А зараз берiмо ноги на плечi, полк десь недалеко, за десять хвилин знайдемо. До речi, тут е непоганий морiжок, на ньому зручно зiбратися i залягти пiвколом.

Так говорячи, капрал швидко йшов на чолi загону з десяти чоловiк.

– Дайте менi чотирьох людей, – сказав вiн капраловi кволим голосом. – Хай вiднесуть мене до лазарету, – в мене нога роздроблена.

– Іди до…! – крикнув капрал. – І ти, i всi вашi генерали! Всi ви сьогоднi зрадили iмператора.

– Що?! – люто гаркнув генерал. – Ти не виконуеш моiх наказiв?! Та ти знаеш, з ким розмовляеш? Я граф Б***, генерал, командир вашоi дивiзii! – i так далi i тому подiбне.

Ад'ютант кинувся до солдатiв. Капрал багнетом штрикнув його в руку бiля плеча i швидко рушив далi зi своiми пiдлеглими.

– Бодай вам усiм руки-ноги потрощило! Зграя пройдисвiтiв! Усi генерали продалися Бурбонам[96 - Бурбони – королiвська династiя у Францii з 1589 до 1792 pp., скинута з престолу пiд час французькоi революцii 1789–1794 pp. За часiв Наполеона перебувала в емiграцii, пiсля його падiння повернулась до влади у Францii.

Фабрiцiо з подивом слухав таке страхiтливе звинувачення.

Близько десятоi вечора маленький загiн приеднався до полку бiля входу в село з кiлькома вузенькими вуличками. Проте Фабрiцiо помiтив, що капрал Обрi уникав розмовляти з офiцерами.

– Тут нiяк не пройти! – вигукнув капрал.

Усi вулицi були забитi пiхотою, кавалерiею, а головне артилерiйськими передками та фургонами.