Пармський монастир

Але напередоднi подорожi посилали через мiсто Комо кухаря, шестеро лакеiв i вiзника з двома кiньми, отож у Мiланi маркiза мала до послуг карету, а обiд щодня готували на дванадцять персон.

Спосiб життя фрондера маркiза дель Донго був, звiсно, не вельми веселий, зате дворянськi родини, що наважувались так жити, неабияк багатiли. Маркiз мав понад двiстi тисяч лiврiв[58 - Лiвр – старовинна французька грошова одиниця до введення в 1799 р. франка.] ренти, але не витрачав i чвертi цих грошей: вiн жив надiями.

Цiлих тринадцять лiт, вiд 1800 до 1813 року, вiн був постiйно i твердо впевнений, що не мине й пiвроку, як Наполеона скинуть. Легко уявити, як вiн зрадiв, довiдавшись на початку 1813 року про крах на Березинi. Почувши звiстку про взяття Парижа[59 - Розгром наполеонiвськоi армii в листопадi 1812 р. росiйськими вiйськами та партизанами на р. Березинi в Бiлоруси. В квiтнi 1814 р. росiйська армiя зайняла Париж, а 12 квiтня того ж року Наполеон зрiкся престолу.] i зречення Наполеона, вiн мало не збожеволiв. Тут вiн дозволив собi найобразливiшi вихватки проти своеi дружини й сестри. І нарештi пiсля чотирнадцяти рокiв чекання йому випала невимовна радiсть бачити, як вертаеться до Мiлана австрiйська армiя. Австрiйський генерал за вказiвкою, отриманою з Вiдня, привiтав маркiза дель Донго вельми поштиво, навiть шанобливо. Йому одразу запропонували одну з найголовнiших адмiнiстративних посад, i вiн прийняв ii як заслужену нагороду. Старший син його в чинi лейтенанта був зарахований до аристократичного полку австрiйськоi монархii, проте молодший нi за що не хотiв прийняти запропоноване йому звання кадета. [60 - Кадет – солдат-дворянин.] Трiумф, яким маркiз тiшився вкрай зухвало, тривав лише кiлька мiсяцiв, а потiм фортуна вiдвернулася вiд нього. Хистом державного мужа маркiз нiколи не вiдзначався, а чотирнадцять рокiв сiльського життя в товариствi лакеiв, нотаря i домашнього лiкаря та дратiвливiсть, викликана початком старостi, зробили з нього зовсiм таки нiкчему. А проте пiд австрiйським врядуванням неможливо було утриматися на важливiй посадi, не маючи особливих талантiв, необхiдних за такоi повiльноi i складноi, але суворо продуманоi системи правлiння цiеi староi iмперii. Помилки маркiза дель Донго обурювали його пiдлеглих, а iнодi навiть гальмували весь перебiг справ. Промови цього запеклого монархiста дратували населення, яке бажано було приспати й тримати в безпечнiй байдужостi.