Санаторійна зона

Фур’е вся в зажурних пiснях вiолончелi. Вона всiх любить, всi для неi друзi: i нарком, i провокатор – це логiка ii любовi.

…А Льоля пiдвелась i зiтхнула.

Тодi в кiмнату входить горбун.

Вiн розказуе про одну комунiстку, що мае золотий перстень: колись одбирали в парткасу на голодних, а вона «забула» вiддати й тепер хоче комусь продати.

…– Як по-твоему: треба говорити про це чи нi?

– Покинь дурницi! Нiчого я не знаю.

– А я от знаю… – І горбун засмiявся тихо й щиро i дивився Голгофою, коли вели легендарного Христа на Голгофу.

…А музика така:

– на мiльйонних шляхах, на закинутих дорогах брякнула, кинула шпагу зоря. Там же плентаються багрянi конi.

…І раптом шум: то за вiкном проходять табуни, каравани на пiвнiч…

– Хеопс-Хуфу! Хеопс-Хуфу!..

Але вiолончель бурю – тодi степовий вiтер, i летять в чебрецеву далечiнь дороги. Тодi кiнь вдаряв на гони й скаженiв…

І знову гримiла зоря на далеких шляхах… – Хеопс-Хуфу!.

…– Льольо!

– Я.

– Ти слухаеш?

– Слухаю.

Француженка не втихала.

…І тодi ж, коли чуеш вiолончель мадам Фур’е, хочеться сказати, що в життi не бувае такого болю, коли проходять вiтри тривожнi.

І сiдае поет, i хоче творити не безпорадний реквiем, а гiмн весняному шумовi. Вiн не хоче творити реквiем, бо редактор iз золотими окулярами на носi скаже написати iншу поему. Тодi поет виходить на вулицю й думае про життя, що воно обов’язково прекрасне, i думае про тайфун, якого нiколи не бачив; i тодi золотi рiки течуть бiля його серця.

– Савойя!

І думае, що савояри – убогi люди, що уходять з гiр на чужину, на заробiтки, щоб не вмерти в горах, бо життя —

безмежна кармазинова рiка, i протiкае вона по вiках невiдомо вiдкiля i невiдомо куди.

…Альоша сидить, задумався над героiчною п’есою, а потяг кричить у степу:

– Гу-гу!.. – довго, спроволока.

І думае горбун тодi про мафiю, i думае, що вiн нiколи не належав до таемноi мафii – вiн тiльки врiзаеться клинком у нальоти плутократii, його бiль у Сiденгемi[28 - [xxviii] (#_ednref28)Сiденхем Томас (1624–1689) – англiйський лiкар, один iз фундаторiв клiнiчноi медицини, активно впроваджував i вдосконалював систему практичноi медицини.

…І знову зажурно сказав Альоша.

– Савойя!

Мадам Фур’е

…Льоля пiшла й сказала:

– Драстуйте, мадам Фур’е!

– А, це ви, Льолю?… Харашо! Сiдайте! Здрастуйте!.. Знаю, знаю: у вас Новий рiк.