Портрет Доріана Ґрея

Вайлд вважав, що мистецтво стоiть над життям, i що воно не повинно вiдображувати життя, – навпаки, життя мае наслiдувати мистецтво. Звiсно, що письменник абсолютизуе кiнцеву, на позiр самостiйну стягу творчого процесу, вiдриваючи ii вiд попередньоi стадii засвоення реального життевого матерiалу; вiн наголошуе на визначальному впливi створених митцем типiв на довколишне життя (Вайлд: «Дев’ятнадцяте сторiччя – це значною мiрою винахiд Бальзака»). Але спробуймо очистити думку Вайлда вiд екстравагантноi шкаралущi, i побачимо, що потворна споживацька дiйснiсть – «потойбiч краси», тим-то й не гiдна бути об’ектом зображення для митця.

Вайлд твердив: «е книжки добре написанi або погано написанi», оце й уся iх етичнiсть, бо мистецтво не визнае моралi. І справдi – що мае спiльного лицемiрно-святенницька моральнiсть споживацькоi громади iз справжнiм мистецтвом? Та сама моральнiсть, що «вимордувала бiльше дiтей, нiж Ірод i Молох, скарлатина й кiр i всякi чуми свiту заразом» (Гергардт Гауптман)? Хiба ж моральнiсть Голсворсових Форсайтiв чимось дотична хоча б до людяностi казок Вайлда? (Якраз цi казки, знанi в усьому свiтi, е найнеспростовнiшим доказом, що Вайлд-художник умiв при потребi любiсiнько знехтувати своi теоретичнi постулати, як от i в казцi «Хлопець-Зiрка», де героя тiльки страждання i втрата власноi вроди вилiковують вiд слiпоi самозакоханостi.

Споглядальне життя на противагу до дii – такий iдеал естетичного на думку Вайлда, ставлення до свiту: «Коли людина дiе, вона марiонетка.

Не треба також забувати, що полемiчно-занепадницькi (об’ективно) крайнощi в судженнях Вайлда йшли i вiд упертоi нехотi говорити в дусi вичовганих штампiв. Саме тому привернули Вайл-дову увагу думки стародавнього китайського фiлософа Чжуан Цзи, переклади з якого вiн рецензував (один з афоризмiв Чжуан Цзи, звучить так: «Коли всi починають моралiзувати – моральнiсть виходить з моди»).

Якось Вайлд сказав про себе, що лiтературi вiн вiддав лише талант, а генiя свого вклав у власне життя. При iншiй нагодi його думка прозвучала конкретнiше: «Лiтературi я вiддав лише свiй талант, генiя ж свого вiддав розмовi».