Україна-Європа

Бiля будки крутилися дiти. Я вибрав одного i спитав, чи вiн не хоче морозива. Але коли я пояснив йому, що для цього потрiбно зробити, вiн зажадав не одну, а цiлих чотири порцii.

– Ви ж хочете, щоб лягавi не бачили, як я передам записку, правда?

– Ну.

– Вони менi поможуть, – кивнув на iнших дiтлахiв.

Я покiрно купив iм морозиво, дав записку, i за хвилю вони вже з галасом бiгли помiж автами, мовби граючись у лапанки. Малий ховався, пригинався i перебiгав вiд авта до авта, наближаючись до полякiв.

А опинившись поруч, рiзко змахнув рукою i пожмаканий клапоть паперу впав на колiна поляковi.

Я сiдаю в авто, пояснюю ситуацiю грузиновi, i ми пiд ошелешенi погляди ментiв вiд'iжджаемо. Їхнiй газик лишаеться пильнувати полякiв. За кiлька хвилин один з полякiв залишае авто i заходить в готель. Я зустрiчаюся з ним бiля кiоску i домовляюся на сьому на цьому ж мiсцi. Тенгiз у цей час зайняв столик у ресторанi.

7

Як з'ясувалося, вiн не дармував, а сидiв у компанii двох студенток.

Вони весело реготали, попиваючи вино.

– А ось i Юрко! Знайомся – Іра i Наталя.

Мене мов окропом облили. У напiвсутiнках, що панували там, я не вiдразу роздивився обличчя панянок. Але тепер, коли сiв, то побачив ту саму Наталю з прикладного, яку ще пару днiв тому так палко кохав. Це ж треба було трафитися такому дивовижному збiговi обставин! Ну, що вам сказати – мене зацiпило, заклинило, засипало снiгами. Тим бiльше, що я грав тодi роль югослава i розмовляв калiченою украiнською мовою.

Іра дивилась на мене розпромiненими очками, а Наталя, опустивши голову, малювала на столi китайськi iероглiфи. Якби я був китаець, я б прочитав там «Сволота» або «Скотина». Або ще щось подiбне.

– Іра знае польську, – пiдморгнув грузин. – Вам буде про що поговорити.

Ага! Он воно що. Ролi вже розподiленi. І Наталя, яка, зi всього видно, ще кiлька хвилин тому флiртувала з грузином, чуеться тепер незручно, але вагаеться вона недовго. Рiшення прийняте. Їi чарiвна голiвка пiднiмаеться, рученька тягнеться за келихом i нiжний голосок вуркоче:

– За знайомство!

Чи доводилось вам коли-небудь опинитися в компанii своеi вчорашньоi колежанки i ii нового кавалера.

Скажу вам вiдверто – це не надто приемна ситуацiя. Навiть якщо на колежанку вам уже начхати. Особливо це дошкуляе, коли ви кохалися з панною зовсiм недавно, коли злизували з ii язичка чуттевi слова i плели усiлякi нiсенiтницi, вiд яких вона, здавалося, млiла.