Замогильні записки

Вiн не мiг забути, що бував при дворi, роз’iжджав у каретах i полював з королем. Вiн вимагав, щоб його величали графом; дорожив своiм гербом i вдягнув лакеiв у лiвреi якраз тодi, коли всi перестали це робити. Із будь-якого приводу i без приводу вiн цитував свого родича адмiрала де Колiньi. Коли «Монiтер» назвав його Рiке, вiн розлютився. «Чи вiдомо вам, – сказав вiн журналiстам, – що ви з вашим Рiке на три днi збили з пантелику всю Європу?» Вiн любив повторювати всiм вiдомий нахабний жарт: «В iншiй родинi мiй братик вiконт вважався б людиною дотепною i шалапутом, у нашiй родинi вiн мае славу дурня i людини поважноi».

Бiографи приписують цi слова самому вiконтовi, який смиренно усвiдомлював свое мiсце серед iнших членiв родини.

У глибинi душi Мiрабо завжди залишався монархiстом; йому належать прекраснi слова: «Я хотiв вилiкувати французiв од монархiчних забобонiв i навчити iх монархiчноi релiгii». В одному з листiв, який мав потрапити на очi Людовiковi XVI, вiн писав: «Я не хотiв би побачити, що трудився ради самого лише руйнування».

Одначе саме це й сталося: щоб покарати нас за те, що ми не знайшли гiдного застосування нашим талантам, небо змушуе нас розкаюватися в наших перемогах.

Мiрабо збуджував громадську думку за допомогою двох важелiв: з одного боку, вiн спирався на маси, захисником яких зробився, зневажаючи iх; з другого боку, хоча вiн i зрадив свiй стан, вiн зберiгав його прихильнiсть через належнiсть до дворянськоi касти iз спiльнiсть iнтересiв з нею. Таке нiколи не трапилося б з плебеем, якби вiн став поборником привiлейованих класiв; вiн утратив би пiдтримку своеi партii, не придбавши союзникiв серед аристократii, за природою своею невдячноi i неприступноi для всiх, хто не належить до неi за походженням.

Утiм, аристократiя не може зробити людину дворянином, бо шляхетне походження – плiд багатовiковоi iсторii.

Мiрабо залишив чимало послiдовникiв. Вони вважали, що, позбувшись моральних зобов’язань, одразу стануть державними мужами. Наслiдувачi цi стали просто дрiбними негiдниками: пiд маскою лиходiя i крадiя ховаеться нiкчемний шахрай, грiшник насправдi виявляеться грiховодником, злочинець – бешкетником.

Надто рано для себе, надто пiзно для двору, Мiрабо продався двору, i той купив його. Заради пенсiону й посольства вiн поставив на карту свою репутацiю. У життi Кромвеля був момент, коли вiн був готовий промiняти свое майбуття на титул i орден Пiдв’язки. Незважаючи на свою пиху, Мiрабо цiнував себе не так високо.