На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Замогильні записки» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Замогильні записки

Дата выхода
15 декабря 2015
🔍 Загляните за кулисы "Замогильні записки" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Замогильні записки" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франсуа Рене де Шатобріан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Франсуа Рене де Шатобріан (1768–1848) – відомий французький письменник, «батько романтизму», державний діяч, що виступав проти Наполеона, давав поради Людовіку XVIII, відмовлявся від співпраці з іншим французьким королем – Луї-Філіпом (незважаючи на настійливі прохання) і виконував таємні доручення матері вигнаного спадкоємця престолу – герцогині Беррійської.
«Замогильні записки», які Шатобріан дозволив опублікувати лише після своєї смерті, – за жанром звичайна автобіографія, та водночас це грандіозна історична хроніка, в якій ідеться про один з найбурхливіших періодів в історії Франції (Революція, Імперія, Реставрація, Сто днів, друга Реставрація, Липнева монархія), змальовано портрети Мірабо і Лафаєта, Талейрана і Наполеона, описано Ніагарський водоспад і швейцарські Альпи, Лондон 1794-го, Рим 1829-го і Париж 1830 року…
📚 Читайте "Замогильні записки" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Замогильні записки", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн не мiг забути, що бував при дворi, роз’iжджав у каретах i полював з королем. Вiн вимагав, щоб його величали графом; дорожив своiм гербом i вдягнув лакеiв у лiвреi якраз тодi, коли всi перестали це робити. Із будь-якого приводу i без приводу вiн цитував свого родича адмiрала де Колiньi. Коли «Монiтер» назвав його Рiке, вiн розлютився. «Чи вiдомо вам, – сказав вiн журналiстам, – що ви з вашим Рiке на три днi збили з пантелику всю Європу?» Вiн любив повторювати всiм вiдомий нахабний жарт: «В iншiй родинi мiй братик вiконт вважався б людиною дотепною i шалапутом, у нашiй родинi вiн мае славу дурня i людини поважноi».
У глибинi душi Мiрабо завжди залишався монархiстом; йому належать прекраснi слова: «Я хотiв вилiкувати французiв од монархiчних забобонiв i навчити iх монархiчноi релiгii». В одному з листiв, який мав потрапити на очi Людовiковi XVI, вiн писав: «Я не хотiв би побачити, що трудився ради самого лише руйнування».
Мiрабо збуджував громадську думку за допомогою двох важелiв: з одного боку, вiн спирався на маси, захисником яких зробився, зневажаючи iх; з другого боку, хоча вiн i зрадив свiй стан, вiн зберiгав його прихильнiсть через належнiсть до дворянськоi касти iз спiльнiсть iнтересiв з нею. Таке нiколи не трапилося б з плебеем, якби вiн став поборником привiлейованих класiв; вiн утратив би пiдтримку своеi партii, не придбавши союзникiв серед аристократii, за природою своею невдячноi i неприступноi для всiх, хто не належить до неi за походженням.
Мiрабо залишив чимало послiдовникiв. Вони вважали, що, позбувшись моральних зобов’язань, одразу стануть державними мужами. Наслiдувачi цi стали просто дрiбними негiдниками: пiд маскою лиходiя i крадiя ховаеться нiкчемний шахрай, грiшник насправдi виявляеться грiховодником, злочинець – бешкетником.
Надто рано для себе, надто пiзно для двору, Мiрабо продався двору, i той купив його. Заради пенсiону й посольства вiн поставив на карту свою репутацiю. У життi Кромвеля був момент, коли вiн був готовий промiняти свое майбуття на титул i орден Пiдв’язки. Незважаючи на свою пиху, Мiрабо цiнував себе не так високо.





