На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Замогильні записки» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Замогильні записки

Дата выхода
15 декабря 2015
🔍 Загляните за кулисы "Замогильні записки" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Замогильні записки" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франсуа Рене де Шатобріан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Франсуа Рене де Шатобріан (1768–1848) – відомий французький письменник, «батько романтизму», державний діяч, що виступав проти Наполеона, давав поради Людовіку XVIII, відмовлявся від співпраці з іншим французьким королем – Луї-Філіпом (незважаючи на настійливі прохання) і виконував таємні доручення матері вигнаного спадкоємця престолу – герцогині Беррійської.
«Замогильні записки», які Шатобріан дозволив опублікувати лише після своєї смерті, – за жанром звичайна автобіографія, та водночас це грандіозна історична хроніка, в якій ідеться про один з найбурхливіших періодів в історії Франції (Революція, Імперія, Реставрація, Сто днів, друга Реставрація, Липнева монархія), змальовано портрети Мірабо і Лафаєта, Талейрана і Наполеона, описано Ніагарський водоспад і швейцарські Альпи, Лондон 1794-го, Рим 1829-го і Париж 1830 року…
📚 Читайте "Замогильні записки" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Замогильні записки", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Мореплавець запозичуе слова у пастуха, пастух висловлюеться мовою мореплавця: матрос говорить про баранцi хвиль, пастир – про хвилi овечоi вовни. Рiзнобарвнi пiщанi обмiлини, усiянi мушлями, фукуси, торочки срiблястоi пiни тягнуться уздовж золотистоi або зеленоi крайки пшеничних полiв. Не пам’ятаю, на якому з островiв Середземного моря я бачив барельеф iз зображенням нереiд, що прикрашають гiрляндами подiл плаття Церери.
Але найчудовiше у Бретанi – це мiсяць, що сходить над землею, а вдосвiта занурюеться в море.
Волею Бога мiсяць – володар безоднi; як i сонце, вiн iнодi ховаеться за хмарами, випускае пару, випромiнюе променi й надiляе предмети тiнню, але, на вiдмiну вiд сонця, вiн покидае землю не сам; його супроводжуе почет зiрок. У моiх рiдних краях, йдучи з небосхилу, вiн усе глибше поринае в мовчання, передаючи його морю; незабаром вiн наполовину ховаеться за обрiем, западае в сон, хилить голову i зникае в м’якiй перинi хвиль. Свiтила з королiвського почту, перш нiж пiти у воду слiдом за своiм повелителем, зупиняються, на мить затримуючись на гребенi хвиль.
‹Перший приiзд Шатобрiана до Комбурга›
Книга друга
Переглянуто в червнi 1846 року
1
Дольський колеж. – Математика i мови. – Особливiсть моеi пам’ятi
Дьепп, вересень 1812 року
У Долi я не був чужаком; мiй батько як нащадок i представник роду Гiйома де Шатобрiана, пана де Бофора, котрий пожертвував у 1529 роцi собору першу лаву для духiвництва, був тамтешнiм канонiком.
Такий сич, як я, не одразу звик до клiтки, що звалася колежем, i не враз навчився спiвмiряти свiй полiт iз дзвоном дзвiночка.





