На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Замогильні записки» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Замогильні записки

Дата выхода
15 декабря 2015
🔍 Загляните за кулисы "Замогильні записки" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Замогильні записки" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франсуа Рене де Шатобріан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Франсуа Рене де Шатобріан (1768–1848) – відомий французький письменник, «батько романтизму», державний діяч, що виступав проти Наполеона, давав поради Людовіку XVIII, відмовлявся від співпраці з іншим французьким королем – Луї-Філіпом (незважаючи на настійливі прохання) і виконував таємні доручення матері вигнаного спадкоємця престолу – герцогині Беррійської.
«Замогильні записки», які Шатобріан дозволив опублікувати лише після своєї смерті, – за жанром звичайна автобіографія, та водночас це грандіозна історична хроніка, в якій ідеться про один з найбурхливіших періодів в історії Франції (Революція, Імперія, Реставрація, Сто днів, друга Реставрація, Липнева монархія), змальовано портрети Мірабо і Лафаєта, Талейрана і Наполеона, описано Ніагарський водоспад і швейцарські Альпи, Лондон 1794-го, Рим 1829-го і Париж 1830 року…
📚 Читайте "Замогильні записки" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Замогильні записки", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
За кiлька хвилин увiйшов генерал: високий на зрiст, зовнiшностi не так шляхетноi, як спокiйноi i холодноi, вiн був схожий на своi портрети. Я мовчки простягнув йому листа; вiн зламав печатку, перебiг очима послання i, дiйшовши до кiнця, вигукнув: «Полковник Арман!» Саме так називав вiн маркiза де Ла Руерi, i саме так маркiз пiдписав листа.
Ми сiли. Я сяк-так пояснив мету свого приiзду. Вiн вiдповiдав коротко – то по-англiйськи, то по-французьки i слухав мене з деяким здивуванням; я помiтив це i мовив iз серцем: «У всякому випадку, вiдкрити пiвнiчно-захiдну протоку легше, нiж заснувати нацiю, як це зробили ви».
Я не забув скористатися запрошенням. За столом нас було п’ятеро чи шестеро. Розмова йшла про Французьку революцiю. Генерал показав нам ключ од Бастилii. Цi ключi, як я вже говорив, були не що iнше, як iграшки, якi в тi часи роздавали направо i налiво.
О десятiй вечора я попрощався з Вашингтоном; бiльше я нiколи не бачив його; вiн наступного дня поiхав, а я продовжив свою подорож.
Така була моя зустрiч iз солдатом-громадянином, визволителем цiлого свiту. Вашингтон зiйшов у могилу перше, нiж я здобув хоч найменше визнання; я промайнув перед ним нiкчемною тiнню; вiн з’явився менi у блиску своеi слави, я йому – в мороцi своеi невiдомостi; iм’я мое, мабуть, тiеi ж хвилини стерлося з його пам’ятi: проте яке щастя, що погляд його впав на мене! Думка про це зiгрiвала решту моiх днiв: погляд великоi людини надiлений живодайною силою.
8
Порiвняння Вашингтона i Бонапарта
Вiд часу смертi Бонапарта не минуло й року. А я тiльки що постукав у дверi Вашингтона, i порiвняння мiж засновником Сполучених Штатiв та французьким iмператором природно виникае в моiй думцi; тим паче що зараз, коли я пишу цi рядки, самого Вашингтона також немае серед живих.





