На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Замогильні записки» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Замогильні записки

Дата выхода
15 декабря 2015
🔍 Загляните за кулисы "Замогильні записки" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Замогильні записки" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франсуа Рене де Шатобріан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Франсуа Рене де Шатобріан (1768–1848) – відомий французький письменник, «батько романтизму», державний діяч, що виступав проти Наполеона, давав поради Людовіку XVIII, відмовлявся від співпраці з іншим французьким королем – Луї-Філіпом (незважаючи на настійливі прохання) і виконував таємні доручення матері вигнаного спадкоємця престолу – герцогині Беррійської.
«Замогильні записки», які Шатобріан дозволив опублікувати лише після своєї смерті, – за жанром звичайна автобіографія, та водночас це грандіозна історична хроніка, в якій ідеться про один з найбурхливіших періодів в історії Франції (Революція, Імперія, Реставрація, Сто днів, друга Реставрація, Липнева монархія), змальовано портрети Мірабо і Лафаєта, Талейрана і Наполеона, описано Ніагарський водоспад і швейцарські Альпи, Лондон 1794-го, Рим 1829-го і Париж 1830 року…
📚 Читайте "Замогильні записки" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Замогильні записки", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
По золотому циферблату бiжить стрiлка чи по дерев’яному, великий цей циферблат чи малий, помiщаеться вiн у печатцi персня чи в розетцi храму – година тривае все тi ж шiстдесят хвилин.
У склепi протестантськоi церкви, просто пiд кафедрою схизматика-розстриги, я побачив гробницю вiнценосного софiста. Гробниця ця з бронзи; коли по нiй стукають, вона дзвенить. Жандарм, який спить на цьому бронзовому ложi, не прокинувся б навiть од грому власноi слави: розбудити його може тiльки трубний глас, що кличе на останнiй бiй, перед очi Божого воiнства.
Менi конче потрiбна була перемiна вражень, i я вирiшив скрасити iх вiдвiдинами Мармурового палацу. Король, що побудував його, ушанував мене кiлькома словами, коли я, на той час бiдний офiцер, проiздив повз його вiйська. Цей король, в усякому разi, був не чужий звичайним людським вадам; людина звичайна, вiн присвятив свое життя втiхам. Чи хвилюе сьогоднi два скелети вiдмiннiсть, що iснувала мiж ними ранiше, коли один був Фрiдрiхом Великим, а другий Фрiдрiхом Вiльгельмом? Нинi i Сан-Сусi, i Мармуровий палац – безгосподарнi руiни.
Кiнець кiнцем, хоча велич сучасних подiй применшила подii минулого, хоча битви пiд Росбахом, Лейтеном, Лiгнiцем, Торгау та iн. – не бiльше нiж бiйки поряд з битвами пiд Маренго, Аустерлiцем, Іеною i на березi Москви-рiки, – Фрiдрiх менше за iнших страждае вiд порiвняння з гiгантом, що мучиться на о. Святоi Єлени. Прусський король i Вольтер дивним чином пов’язанi мiж собою; пам’ять нащадкiв об’еднае iх навiки: один заснував свое правлiння на фiлософii, за допомогою якоi iнший пiдривав пiдвалини суспiльства.
Вечори в Берлiнi довгi. Я живу в особняку, що належить герцогинi де Дiно. З настанням ночi моi секретарi розходяться. Коли при дворi немае святкування з нагоди одруження великого князя Миколи з великою княгинею [14 - Нинi вони iмператор та iмператриця росiйськi (Париж, 1832).], я залишаюся вдома. Сидячи на самотi бiля сумноi грубки, я чую тiльки покрик вартового бiля Бранденбурзьких ворiт та хрускiт снiгу пiд ногами людини, що своiм свистом заступае бiй годинника.
Ми з вами розлучилися на шляху з Комбурга в Ренн, де жив один мiй родич. Вiн порадував мене: у його знайомоi дами, яка вiд’iжджала до Парижа, якраз е в каретi вiльне мiсце, i вiн ручаеться, що вмовить цю даму взяти мене з собою. Я погодився, проклинаючи ласкавiсть родича.





