Книга Джунглів (збірник)

Такоi дитини ще свiт не бачив, – сказав Балу. – Найгарнiше, найрозумнiше, найхоробрiше людське дитинча, мiй учень, що прославить iм’я Балу на всi джунглi. І до того ж, я… ми… ми його любимо, Каа!

– Те-те-те! – промовив Каа, покрутивши головою. – Я теж знав, що таке любов. Я мiг би вам про це дещо розповiсти.

– Краще згодом, ясноi ночi, коли ми будемо ситi й зможемо поцiнувати твою розповiдь належно, – квапливо мовила Багiра. – Наш малий зараз у Бандар-логiв, i ми знаемо, що з усього Народу Джунглiв вони бояться лише Каа.

– Справдi так, вони бояться тiльки мене! І недаремно, – сказав Каа. – Базiки, нуднi, дурнi, хвалькуватi недоумки – ось якi вони, цi мавпи! А ваш малий з ними ковтне лиха. Вони обривають горiхи з пальм, а потiм викидають iх геть. Бува, цiлий день носяться з якоюсь гiллякою, наче вона iм до зарiзу потрiбна, а потiм поламають ii i викинуть. Ваш малий з ними натерпиться бiди. А що вони ще про мене казали – жовта риба чи як там?

– Хробак, хробак. Земляний хробак, – пiдказала Багiра, – i ще рiзну гидоту.

– То слiд iх повчити, як поважати свого володаря! А-а-с-сх! Щоб добре затямили! То куди вони побiгли з малим?

– Це знають тiльки джунглi. На захiд, я гадаю, – сказав Балу. – Ми думали, тобi це вiдомо, Каа.

– Менi? Звiдки? Я хапаю iх, коли вони трапляються назустрiч, але ж не полюю нi на мавп, нi на жаб, нi на зелену ряску в болотi.

– Вгору, вгору! Хiлло! Хiлло! Хiлло, подивися вгору, Балу з Сiонiйськоi Зграi!

Балу поглянув угору i побачив шулiку Чиля, що плавно спускався вниз i чие окрилля блищало на сонцi.

– Що сталося? – спитав Балу.

– Я бачив Мауглi в Бандар-логiв. Вiн просив передати це тобi. Я стежив за ними. Вони потягли його за рiчку, до мавпячого мiста – у Холодний Барлiг. Може, вони лишаться там на нiч, може, на десять ночей, а може, на годину.

– Повного дзьоба i мiцного сну тобi, Чилю! – гукнула Багiра. – Я тебе не забуду на полюваннi i залишу цiлу голову тобi, найкращому з шулiк!

– Пусте! Пусте! Хлопець сказав Заповiтне Слово. То як було йому не допомогти! – І Чиль, описавши коло над лiсом, полетiв на нiчлiг.

– Вiн нiчого не забув! – радiв Балу.