Книга Джунглів (збірник)

– Заповiтнi Слова якого народу? – спитав Мауглi, втiшений, що може похвалитись. – У джунглях багато рiзних мов. Я iх усi знаю.

– Дещо ти таки знаеш, хоч iще дуже мало. Поглянь, Багiро, оце така менi дяка. Жодне миршаве вовченя не прибiгло подякувати старому Балу за навчання. Ну то скажи Слово Мисливського роду, ти, грамотiю!

– «Ми з тобою однiеi кровi, ти i я», – сказав Мауглi ведмежою мовою тi слова, що в пошанi у всього Мисливського роду.

– Добре! Тепер Слово Птахiв.

Мауглi просвистiв те саме, як шулiка.

– А тепер Слово Змiiного Народу, – сказала Багiра.

У вiдповiдь почулося сичання, яке неможливо передати словами, i Мауглi затупотiв ногами i заляскав у долонi, а потiм скочив на спину Багiри i, всiвшись боком, почав гамселити п’ятами по чорнiй лискучiй шкурi пантери i корчити кумеднi гримаси ведмедю.

– Отакоi! Це варте кiлькох синцiв, – добродушно пробурчав ведмiдь. – Колись ти мене згадаеш.

Вiн обернувся до Багiри i розповiв iй, як просив дикого слона Хатхi, який знае все на свiтi, сказати йому Заповiтнi Слова Змiiного Народу i як Хатхi повiв Мауглi до ставка послухати Заповiтнi Слова вiд водяноi змii, бо сам Балу не мiг iх вимовити; i тепер Мауглi може не боятися нiкого у джунглях – нi змii, нi птаха, нi звiра, бо нiхто його не скривдить.

– Отже, нiхто йому не страшний! – Балу витягся на весь зрiст i втiшно поляскав себе по гладкому черевi.

– Окрiм його родичiв по кровi, – промурмотiла Багiра, а тодi вголос мовила до Мауглi: – Пожалiй моi боки, Малий Братику! Чого ти скачеш? – Бо Мауглi, домагаючись, щоб його послухали, смикав Багiру за м’яку шерсть на плечах i штурхав ii п’ятами.

– Тепер у мене буде свое плем’я, i я цiлiсiнький день буду водити його по деревах!

– Що за дурницi ти верзеш, малий шалапуте? – спитала Багiра.

– Авжеж, i кидатиму трiски та грудки у старого Балу, – вперто продовжував Мауглi.

– Ось тобi! – Здоровезна лапа Балу турнула Мауглi зi спини пантери, i той, лежачи мiж переднiх лап ведмедя, збагнув, що навчитель не на жарт розлютився.

– Мауглi! – ревнув Балу – Ти познайомився з Бандар-логами, Мавпячим Народом?

Мауглi зиркнув на Багiру – чи не розiзлилася й вона також – i побачив, що очi пантери гостро зблиснули, мов два смарагди.