Перемудрив

А от менi нiколи не доводилось з ним супротивником бути.

Передерiй. Е-е! вiн проти вас не пiде. Куди йому? – боiться. Зна, що як припрете його з одного боку однiею статiею, з другого – другою, а третьою – прямо в зуби: а понюхай, мов, чим пахне? розжуй – який вона смак мае? То як не крути, як не верти, а хвiст пiдгорни пiд себе та й дери мовчака!

Храпко(регоче). А бодай вас! І де ви тих слiв берете – таких гнучких та закручуватих?

Перепадя. Поздоров, боже, Йвана Петровича! Вони тими словами й мертвого розворушать.

Храпко. Талан, чоловiче, талан!.. Пiп кому богом дано: одному – красно говорити, а другому – дiло робити.

Перепадя. Звiсно – все од бога. Недаром же й кажуть: без бога – нi до порога!

Храпко. Так, так… Яке ж у вас дiло?

Перепадя. Та хай он вони розкажуть (показуе на Передерiя). Я так не зумiю, як вони.

Передерiй. Дiло? Саме послiдне дiло! Знаючому чоловiковi плюнути на його, та й годi! Ну а, звiсно, йому, темному – то клопоту та думок тих чимало. Один рае те, другий друге, а третiй ще iнше.

Той на строк верне, а той на окружний суд справляе, – кат iх розбере! А дiло – саме послiдне… У його, значиться, лучка е. Там тii й лучки – кiт наплакав, а все ж воно господаревi – рука. У хазяйствi це важне дiло: чи конячку держати, чи коровчину, щоб бiльше молока давала, а чи в оранку й волам пiдкинути, то от сiнце й е!

Перепадя(Храпковi). Та ви знаете ту лучку: у Свинячого озера вона.

Храпко. Ну?

Передерiй. Владае вiн ось уже трете лiто. І траву косе, i очерет, – там, бачите, трохи водицi е, ну – очерет i порiс, – от вiн i очерет косе.

Одним словом – володiе, та й усе.

Храпко. То вона, значиться, не його?

Перепадя. Та воно, бачите, все одно що моя: вона застановлена менi. Покiйний Тхiр – коли знали – застановив менi ii аж на 10 лiт. Брав, значиться, грошенят трохи. Ну, ото й каже: не спроможуся я тобi в один раз iх вiддати, а буду потроху виплачувати; а ти за те будеш лучкою владати. А тепер, бачите, його вдова не тii спiвае.

Покосив я сiнце, а вона вийшла з синами, – там такi бугаi – страх! – та й не попуска менi те сiно брати.

Передерiй. Кажи краще, що твое сiно та собi забрали.

Перепадя. Та так же воно, так.

Храпко. А грошi вони тобi вiддали?

Перепадя. Вiддали.

Передерiй(морга на Перепадю; набiк). Та цить про грошi (до Храпка). Та тут, бачите, не в грошах сила, а в тiм, що владав чоловiк, а тепер не дають йому владати…

Храпко. Розумiю, Іван Петровичу (до Перепадi).