Афонський пройдисвіт

– Здаеться, вiн богобоящий та богомiльний. Так молиться та б'е поклони… що менi аж кинулося в вiчi… – обiзвався Копронiдос.

– Дуже богомiльний та богобоящий. Ввечерi довго молиться богу, а як лягае спати, то, мабуть, грошi лiчить, чи всi дома, бо я часом чую в себе, в другiй келii, як бряжчать срiбнi карбованцi та, здаеться, i червiнцi, – сказав келiйник.

– Бряжчать карбованцi! – аж крикнув Копронiдос, i його здоровi банькатi очi аж закрутились на бiлках, а зiньки аж заблискали.

– Бряжчать, ще й, видно, в його iх немало, бо лiчить часом отой лапiга таки довгенько.

– І, певно, благочестиво живе й пiснюкае, бо такий захуджений, з лиця такий тихий, такий добрий.

– Тихий, тихий, але тиха вода греблi рве… Горiлочку п'е добре; а сiльськi бабки та молодицi з того села, де вiн був попом, часто приносять йому гостинцi: i сало, i масло, i печенi кури. А одна якась удова таки часто ходить на прощу в наш монастир.

– І до отця Палладiя заходить?

– Атож! Заходить i балакае приязно з ним.

– А як ii звуть? – спитав Копронiдос.

– Вона Хiвря на ймення, – сказав келiйник, – там така здорова, огрядна та червонопика! А приходить на прощу сливе щомiсяця, бо вона з того ж таки села, що недалечко од Киева.

– А отець Ісакiй та Єремiя, певно, так само мають грошi, як i Палладiй? – спитав Копронiдос.

– Мають, але менше, нiж отець Палладiй. А скупi, скупi обидва, що й сказати не можна! Грошi мають, а ходять у старому дрантi та драних, латаних чоботях, – обiзвався другий келiйник.

– А з яких вони? – спитав Копронiдос.

– Хто ix знае. Здаеться, з мiщан, а може, й селян, – одповiв келiйник.

– Я бiльше од ycix ченцiв люблю отця Tapaciя: такий проворний та жвавий, наче в вiйську служив. Здаеться, i цей мае грошаки, бо на йому одежа нова, чиста… – казав далi Копронiдос.

– І цей мае, – обiзвався один келiйник, – бо часто шие одежу! О, цей любить чепуритись! Як принесе часом кравець рясу або кафтан, а вiн як почне примiрять, то виварить воду кравцевi незгiрше будлi-якоi панни: по три рази часом кравець перешивае одежу та приганяе до стану.

– А не знаете, з яких вiн? – спитав Копронiдос.

– 3 бурсакiв; його вигнали з бурси. Але вiн був у москалях: казав, що навiть служив унтер-офiцером. Та це знати й по ходi, бо як ходить по церквi, то задирае голову вгору, мов москаль на муштрi, – сказав келiйник.