Сліди на піску

Та я тут же перемiнив свiй здогад: не про це думала зараз Любка – ii вигляд враз омолодився, наче скинула вона зi своiх плiч вiковий тягар, нiби зсунула з обличчя маску статечноi зрiлостi; поруч зi мною стояла дiвчина-пiдлiток, достоту така, як на раннiй свiтлинi: густе закучерявлене волосся, випростуючись у медового кольору довгi пасма, спадало по спинi аж до пояса, великi очi, налитi вщерть соковитою зеленню, немов смарагд, зорили з-пiд вiдкритого чола на бинду Черемошу, обставлену гусаком рублених хат; i вже ця незнайома менi панночка iз зеленими очима, обрамленими чорними крилами зрослих на перенiссi брiв, ступила крок уперед, ступила другий, забувши враз про мене й чому б то мала пам’ятати незнайомця – й побiгла, скотилася схилом, немов той казковий колобок; я не випускав ii з поля зору, а вона, вiддаляючись, не малiла, ii струнка, перев’язана в поясi, мов снiпок плоскiнi, постать не зменшилася й тодi, коли дiвчинка, скинувши босонiжки, ступила в рiку, зануривши по стегна своi довгi ноги; а на березi стояв бiлоголовий хлопець, який здався менi добре знайомим, адже був це той самий малий рибалка з-над Гука, який ловив на вудочку мересницi для свого котика, i спитала русява панночка:

– Ти ловиш рибу? А де твоя вудка?

– Навiщо менi та риба, – вiдказав хлопчина, – коли мiй котик не вернувся з полювання, хтось його вкрав…

– А що тут робиш?

– Йду на гриби… Пiсля дощiв, кажуть, пiд Ігрецем кинулося стiльки панчукiв, нiби опеньки восени.

Вони перейшли кладкою через рiку, зникли в гущавинi бору, й дiялося там те, чого не розповiдала Любка, – чи то затаiла, чи забула, але як могла таке забути?…

Сторожко заходили в темний бiр, а вiн усе густiшав, заступав iм дорогу висохлим гiлляччям, що опустилося до землi, а далi здибилися велетенськi наiжаченi пазурами чепiрнатого корiння виворотнi, а зваленi бурями стовбури смерек схрестилися в неприступнi заборола – й не було змоги далi йти… Грибiв тут не було, м’яка чатинна повсть навiть не пахла грибковиною, й панночка подумала, що сiльський хлопець обманув ii, заманивши в нетрi.