Сліди на піску

…А вже на мiй квiтник вийшли хризантеми, i межi засинiли мевом осiнок – останнi квiти готуються справляти по лiту скромну тризну.

Тож востанне виходжу в надозерний лiс. Листя зовсiм опало, а голi дерева такi виразнi й вiдчутнi, нiби зiйшли з графiчних полотен Гнiздовського; небо стало таке прозоре, що ось-ось побачу крiзь нього Господнiй престол…

І менi хочеться цей успокоений стан природи i мiй власний стан якнайточнiше визначити словом, я викликаю з пiдсвiдомостi потрiбний образ, думку, формулу, i в цей мент чую слова, що iх вимовляе моя вiрна Nota Bene, яка нi разу не вiдступала вiд мене нi на крок:

Душа вiдкрита, як осiннiй сад…

Не покидай мене нiколи, свiтла душе моя.

Наварiя, 2000 р.

Оферми з тридцять шостого регiменту

І

Ви питаете мене, що то за штудерне слово «оферма», яким кожен з вас обзивае нехарапутiв, не розумiючи, що мовить? То я вам поясню…

А ти, Муцо, сиди собi i слухай, хоч нiчого з моеi розповiдi не втямиш, бо вже давно втратив пам’ять i розум, i я собi думаю, най менi Бог простить, що, може, краще було б, якби ти в тому сорок третьому загинув разом зi своiми родаками в коломийському гетто й не купував життя такою страшною цiною.

А може, щось i вiдчуваеш, тiльки я того не знаю, – певне, й нинi маеш якесь розумiння довколишностi, бо чому ось у цю хвилину, коли ми сидимо в моiй пасiцi, ти з такою нiжною увагою придивляешся до бджiл, якi сiдають тобi на зап’ястя, не боiшся iх, хухаеш на них, зiгрiваеш, хоч iм твого тепла в цей гарячий лiтнiй день i не потрiбно; ти ворушиш губами – може, прощення в них просиш за давню провину, коли твоiми вчинками замiсть милосердя керував гешефт…

З усiх сiльських евреiв, якi жили в Сакатурi, – хто тримав трафiку з тютюном i сiрниками, хто, як тi гоi, обробляв поле, а ще iнший торгував телятами або скуповував оптом у маетних газдiв садовину й возив ii до Коломиi на фабрику мармоляди, – ти у своiй молодостi торгував стiльниками iз власноi пасiки, й до тебе приходили медовари з далеких гiрських сiл купувати жидiвський мед, що славився цiлющiстю – вигоював гостець, ревматизм, виганяв з утроб солiтерiв i навiть продовжував життя хворим на рак.