Руденька

– У Ризi добре жити, в Юрмалi – тусити. – З iнтонацii його голосу було зрозумiло, що вiн не понтуеться. – І ти вiд нас не вiдкараскаешся у такий спосiб. Ми почекаемо, поки тебе заберуть.

– До речi, я теж у Ризi вперше, – раптом гордо видав «симпатичний тип», який до цього говорив по телефону.

Я не зрозумiла, чого це вiн раптом вихватився, i нарештi побачила Елю… Мовчки обернувшись, я пiдхопила валiзу i поспiшила iй назустрiч. Перше, що я змогла сказати, було не «привiт», а «швидше». Еля нерозумiючими очима подивилася на мене i з реготом сказала: «Останнього разу я чула вiд тебе подiбне, коли ми втiкали в Парижi вiд дiджея Равiна».

Ми вже майже пiдiйшли до таксi. Моя подруга запропонувала покурити i дiстала двi сигарети. Я з радiстю погодилася… Все було позаду… Попереду тiльки Юрмала… «Нова хвиля»…

– Ррруденька, маленька, тебе зустрiли? – пролунав уже знайомий «iнтересний» голос у мене за спиною.

– Так, дякую… Все чудово… – Я чомусь не була здивована появою моiх нових знайомцiв.

– А навiщо ти куриш? Зараз же викинь сигарету! Ти ж у тенiс граеш! Менi тебе ще з Сафiном знайомити… – Вiн усмiхався.

– Знайомити мене нi з ким не треба. Органiзуйте менi матч: Сафiн, Прохоров, Потанiн… i я. Комерцiйний матч. На великi грошi. – Менi було цiкаво подивитися, як вiн вiдреагуе.

– Я органiзую. Записуй телефон. – Вiн вiдреагував так, нiби щодня органiзовував такi матчi.

«Божевiльний, але смiшно розводить», – подумала я i всмiхаючись записала номер телефону, який починався з «+7».

– Юлько, тебе точно не можна вiдпускати саму… – Еля усмiхалася i дивилася на мене своiми величезними гарнющими очима.

– Чому? – здивувалася я.

– Тому що вдень ти написала менi sms-ку про те, як ми з тобою об’iздили весь Крим без прав i документiв на твою машину, а увечерi ти вийшла з лiтака з Петею Лiстерманом…

– Дуже прикольний хлопець. Гадаеш, це Петя Лiстерман? Хоча яка рiзниця? Я все одно не дзвонитиму. – Я розсмiялася.

Ми сiли в таксi. Еля аж iскрилася вiд щастя та емоцiй. Вона захоплено розповiдала менi про те, як у нашому готелi зчинився справжнiй переполох, коли Стоцька виiхала, не розплатившись попередньо за номер… Моя подруга весь час смiялася, i менi було надзвичайно радiсно бачити ii в такому настроi. Еля страшенно переживала, чи сподобаеться менi готель, i сказала, що з нами в сусiдньому номерi живе Микола Носков. Я ж була впевнена, що менi готель сподобаеться.