На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Руденька» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Руденька

Автор
Дата выхода
01 июня 2016
🔍 Загляните за кулисы "Руденька" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Руденька" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юля Пилипенко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Десять років тому українські лікарі винесли Юлі вирок: до свого вісімнадцятого дня народження вона має вмерти. Ця книга – своєрідний щоденник-сповідь, де кожен рядок – не уява авторки, а події з її життя. Історія Юлі приводить нас у ті дні, коли їй здавалося, що нічого не можна змінити, коли вона не впізнавала свого обличчя й тіла, а руде волосся відбивалося в дзеркалі фіолетовим, впродовж однієї ночі змінивши колір… З дивовижною відвертістю та оптимізмом, який за таких обставин здається неймовірним, Юля розповідає, як заново вчилася любити життя і насолоджуватися ним, що є найважливішим, коли народжуєшся вдруге. Ця книга – не просто історія боротьби життя зі смертю, це ще й історія кохання. До чоловіка, до життя, до себе.
Ви колись замислювались, що б зробили, якби це був останній день вашого життя?… Тоді ця книга для вас.
📚 Читайте "Руденька" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Руденька", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Можна я називатиму тебе Руденька?
– Ну… це однозначно краще, нiж iдiотка.
– Ти дуже розумна дiвчинка.
– Це ти до чого сказав?
– Що за питання? «До чого ти це сказав?» Просто сказав, що ти розумна дiвчинка. Ти ж не iдiотка?
Ми смiялися крiзь сон. Наступного дня вiн полетить, а я поiду. Увi снi вiн нiжно стискав мою руку. Так я й прокинулася, а вiн усе ще тримав мене за руку… Огидний свiтанок… цього разу менi захотiлося знищити сонячне свiтло, але я не знала, де викручуеться небесна лампочка.
Ми розгублено блукали квартирою i чомусь не поспiшали збиратися.
– Руденька, менi не подобаеться, що ти iдеш…
– Чому? Ти ж однаково летиш. І навiщо я тобi?
– Гарне питання… «Навiщо?»… Зрештою, кожному з нас взагалi нiхто не потрiбний. Я звик до тебе. І ти менi дуже подобаешся.
– Ти менi теж дуже подобаешся. Ти до мене звик?
– Так, одразу ж, як тiльки побачив тебе. Не в аеропорту… а коли ти приiхала. Дивнi у нас стосунки, еге ж?
– Так.
– Чому дивна розмова? Ти практично жила зi мною. Знаеш, дивно: ти приiхала, i я зараз же став на ноги, вийшов на вулицю… i за кiлька днiв майже одужав. І настрiй у мене полiпшився. Отже, бачиш, ти мала рацiю. Ти дiйсно полiпшуеш настрiй. Я, як усi…
– Так, але ти не як усi… – тихо сказала я.
Ми мовчки пакували речi… Менi хотiлося скорiше поiхати… втекти… залишитися самiй. Я недбало запакувала якiсь джинси, куртки, майки… i в угах упала в крiсло.
– Руденька, що ти робиш? – спитав вiн, складаючи якiсь книжки до свого чорного рюкзака.
– Сумую за тобою.
– Сумуеш за мною? Зараз?
– Так.
– Ти зi мною працюватимеш? Я ж iще в аеропорту тобi про це сказав, чи ти забула?
– Нi.
– Що «нi»? Забула чи не працюватимеш зi мною?
– Не забула.
– Чому? – чоловiк у чорному був здивований.
– Я не зможу з тобою працювати. Менi так здаеться. Я знаю, що таке бути з тобою… навiть жити з тобою. Це дивовижно. Але я не знаю, що таке працювати з тобою. І якщо обирати мiж першим i другим, то я маю за краще лишити собi в пам’ятi перше.
– Але я не розумiю, що тобi робити в Днiпропетровську. Чи полетиш до Парижа?
– Полечу. Неодмiнно.







