Руденька

Можна вiдстебнути ремiнь, зробити вдих або видих, можна навiть кому-небудь потелефонувати. От тiльки кому менi хотiлося б зараз телефонувати? Нiкому. А навiть якби й було кому, то що я скажу? «Алло, привiт… так… Москва менi дуже сподобалась… вона мене вбила i зжерла… ну, аякже, все чудово…» Єдина людина, з якою хочеться зараз говорити, мене зустрiчае, а батьки – це святе… iм я, звiсно, подзвоню. Втiм, за два тижнi моеi вiдсутностi в цьому аеропорту нiчого не змiнилося: черговий автобус, який везе нас до термiналу… чужi погляди, стандартнi розмови, набридлi мелодii made by Nokia, Vertu i iPhone.

Я виходжу з автобуса, не поспiшаю до термiналу i знов вiдчуваю на собi чийсь погляд… Ну, певно ж, це вiн… той чоловiк у чорному… вiд його погляду менi стае ще гiрше, нiж було до цього: чомусь виникло бажання дiстати окуляри-краплi вiд «Ray Ban» – сховати за ними вii, що давно вже забули про туш. Ось воно… паспортний контроль… мое втомлене «добрий день» i… «У вас проблеми». Те, що у мене проблеми, я знала i без цього пиндючного персонажа, що засiв у будцi на украiнському паспортному контролi для UA CITIZENS.

– А як ви здогадалися, що в мене проблеми? – поцiкавилась я з легкою iронiею.

– Проблеми з вашим паспортом, – вiдповiв усевладний прикордонник.

– Якраз це не проблема. Мене вже попередили в Росii, сказали, що потрiбно вклеiти нове фото, адже менi стукнуло двадцять п’ять. Саме це я й зроблю одразу, як потраплю додому.

– Нi, дiвчино, ви не розумiете… я не можу вас впустити до Украiни… i у вас дiйсно проблеми… тож вiдiйдiмо поговоримо… – І вiн усмiхнувся менi тiею знаменитою загадковою посмiшкою, на яку здатнi тiльки украiнськi прикордонники.

– Послухайте, я дуже втомилася… смертельно хочу спати… будь ласка, давайте зараз таки й закiнчимо цю iсторiю. Ви пропускаете мене «додому», я щиро вам дякую i мило всмiхаюся, ми не затримуемо чергу… i всi з того задоволенi.

– Юлiе Олександрiвно, я навiть не знаю, громадянкою якоi краiни ви е… Росii чи Украiни… я не розумiю, як вас могли випустити з Украiни з вашим недiйсним паспортом… Це неможливо.

– У мене залишився старий посадочний… i квиток… Ви можете самi переконатися, що я вилетiла з Украiни чотирнадцятого жовтня, а сьогоднi я повертаюся з Москви в Днiпр. А ще ви могли б легко перевiрити, що в мене е закордонний паспорт – вiн зараз у Киевi, в нiмецькому посольствi.

– Я прошу вас вiдiйти убiк i почекати. Менi потрiбно подумати, що з вами робити. Я мушу все перевiрити i порадитися з колегами.