На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

Автор
Дата выхода
01 июня 2016
🔍 Загляните за кулисы "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Володимир Яворівський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Володимир Яворівський (нар. 1947 р.) – провідний український письменник і політик, лауреат найвищої Національної премії імені Тараса Шевченка, автор цілої бібліотеки романів, повістей, новел, оповідань, збірок відважної публіцистики.
У своїх романах «Найдовша ніч Президента» та «Лягти!!! Суд іде…», що ввійшли до цього видання, він ввергає читача у нурт думок та запитань, які вирують у душах небайдужих українців не тільки під час «розмов на кухні».
Що є наші президенти? Що є наші вибори? Які існують механізми здобуття й утримання найвищої влади в країні? Чому українцям дістався чи не найважчий і найзаплутаніший шлях народу до власної самодостатньої і сильної цивілізованої держави? Однак цей шлях нація неодмінно здолає – впевнений автор. Хоча б заради власного порятунку.
Герої і обставини цих романів ніби суто літературні. Але… Зрячий – побачить, мислячий – зрозуміє…
📚 Читайте "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Єхидно огризнулася:
– Менi одягати протигаз?
Авжеж. Одягни, одягни! Вiн тобi до лиця! В ньому ти виглядаеш природнiше.
Все, виграю вибори – i матиму спокiй. Тодi президентська влада буде повною, нiхто не заважатиме провести довгоочiкуванi реформи, держава одразу розквiтне. А тiнь «Святоi в Бiлому» зi штучним люмiнесцентним нiмбиком, тiнь «Янки гоу хоум!»,[2 - Перелицьоване з англiйськоi «Yankies go home!»] Янаконди, котра дурить посполитий народ, щезне назавжди.
А я – буду! Буду два термiни! А тодi вiдпочину i знову – буду!!! Якщо заштовхаю у небуття цю химеру в бiлому хiтонi.
«Янка! Гоу хоум!»
Бач, ii якийсь провiнцiйний американський журнальчик зарахував до красунь. А моя «генеральна»[3 - Тому що дочка генерала.] Ксеня визначила точнiше: «З рогами, замаскованими в пишнiй зачiсцi пiд квiтчастою терновою хусткою, “а-ля сiльська молодиця на чужому весiллi…”» Так сказала Ксеня…
Заметушилися чомусь моi президентськi тiлоохоронцi на посту, в передпокоi. Мабуть, закiнчили партiю в преферанс.
– Ви вже можете грати в преферанс i без карт. Спробуйте.
– Без карт можна, пане Президенте, а без грошей – нiяк, – навiть не усмiхнувшись, вiдказав вiчно серйозний Юрко.
Щось iх розсмiшило. І стихли.
Цих я також пiдiбрав на вулицi. Привiв нав’язливий, липучий, як смола, Черненко, який мене зрадив, негiдник, хоч я його зробив i мiнiстром, i губернатором, i вiд прокуратури захистив, бо був би сiв капiтально. Але хлопцi, приведенi ним ще в минулi вибори, трапилися нормальнi.
Юрковi пiсля виборiв вiддам Президентський полк, який треба реформувати докорiнно. Мiняти форму на нацiональну. Хай муштруе пацанiв.
Григорiй най оберiгае мое тiло. Воно менi вже не належить. Належить державi. А душа, Павле? А душа – народовi. Отож хай Грицько стереже. Це – вiдповiдально i почесно… Пiсля перемоги дам обом по ордену «За заслуги». Першого ступеню. Дам.
«Нестерпно! Так я його хтiла. Менi тремтiли стегна, лоскоти шастали по животi. Палахкотiли груди. Шерхли губи. Я годинами вистоювала в шорстких заростях малини, щоб крiзь паркан, крiзь вжолоблену мною шпарку стежити за сусiдським двором.
Вже третiй день, як Павло приiхав на канiкули. Довго вiдсипаеться. Тодi виходить у двiр, корбою дiстае води з криницi. Вмиваеться iз великоi емальованоi миски. Кумедно намилюе з тюбика щоки i шию.





