Євгеній Онєгін

Ввiйшов: i корок геть летить,

Вина комети струм кипить[4 - «Вино комети» – вино збору 1811 року, вельми врожайного, що люди забобоннi пояснювали впливом комети, дуже яскравоi та близькоi до землi.],

Roast-beef чекае iх сочистий

І трюфлi, розкiш юних днiв,

Французьких гордiсть кухарiв,

І страсбурзький пирiг пашистий

Мiж сиром лiмбурзьким живим

І ананасом золотим.

XVII

Ще спрага келихiв жадае

Залить гарячий жир котлет,

А дзвiн брегета сповiщае,

Що вже почавсь новий балет.

Театру злий законодавець

І перемiнливий ласкавець

Найчарiвливiших актрис,

Почесний завсiдник кулiс,

Онегiн наш уже в театрi,

Де всяк, щоб вiльнiсть показать,

За entrechat[5 - Стрибок, антраша (франц.). – Ред.] ладен плескать,

Свистiти Федрi, Клеопатрi,

Моiну викликать – аби

Його почули мiж юрби.

XVIII

Чудовий край! Колись там, щирий

І незрадливий волi син,

Гримiв Фонвiзiн, бог сатири,

І запозичливий Княжнiн;

Там Озеров хвалу народну

І слiз данину благородну

З Семеновою подiляв;

Там наш Катенiн воскрешав

Корнеля генiй величавий;

Там вивiв Шаховський iдкий

Своiх комедiй жвавий рiй,

Там i Дiдло домiгся слави,

Там, там, у присмерках кулiс,

Минали днi моi колись.

XIX

О де ви, де, моi богинi?

Скажiть – тi самi ви в цей час,

Чи iншим довелося нинi

Змiнить, не замiнивши, вас?

Чи знов почую вас у хорi?

Чи славу руськiй Терпсiхорi

Складу за пломенистий лiт?

А чи побачу iнший свiт,

Чужi та нецiкавi лиця,

І, глянувши, сумний поет,

Крiзь розчарований лорнет,

Як та дрiбнота веселиться,

Безмовно буду позiхать

Та про минуле споминать?

XX

В театрi повно; ложi сяють;

Партер i крiсла, все кипить:

В райку i плещуть, i гукають, —

І от завiса вже шумить.

Осяяна, напiвефiрна,

Смичковi владному покiрна,

Мiж нiмф, струнка i вогняна,

Стоiть Істомiна. Вона

На 'днiй нозi посеред кола

Кружляе звiльна – i за мить

Легкий стрибок, i вже летить,

Летить, як пух вiд уст Еола,

То вигне стан свiй, то зiв'е,

І нiжкою об нiжку б'е.

XXI

Всi плещуть.