На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей

Автор
Дата выхода
15 июня 2016
🔍 Загляните за кулисы "Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антін Мухарський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Антін Мухарський – письменник, арт-куратор, галерист, телеведучий. Засновник Союзу Вольних Художників «Воля або смерть» та мистецької платформи «Український культурний фронт». Народився, живе та працює в Києві. Розлучений. Багатодітний батько.
Орест Лютий – професор антропології. Автор та художній керівник музичного проекту «Лагідна та Сувора українізація». Народився, живе та працює в м. Стрий. Неодружений.
Роман «РОЗРИВ» створено за всіма законами компілятивного жанру епохи постмодерну та сучасної української неогероїки. Будь-яке звинувачення авторів у розпалюванні міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі, фашизмі, расизмі, гомофобії є неприпустимим і свідчить про нестачу інтелекту та освіти, розумову обмеженість та тупість у адептів подібних звинувачень. Читання цього роману не рекомендовано людям, схильним до екстремізму, тероризму, побутового насильства, людям із нестійкою психікою, синдромом совкового дебілізму та проявами політичної шизофренії, дітям до 18 років, вагітним жінкам. Заборонено читання людям БЕЗ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ!
Після прочитання цього попередження жодні претензії не приймаються.
📚 Читайте "Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Всi з полегшенням посмiхаються i кивають одне одному головами: «Але ж при словi „атака“ не розбiглися! А навпаки! Може, щось воно та й вийде?»
– Друже, – кажу я до Славка, – то постав Ореста Лютого?
– Що ставити? – вiн у ноутбуцi вiдкривае флешку.
«Вставай, краiно рiдная!»
За мить у динамiках звучить МОЯ пiсня.
«Провокацiя!! Провокацiя!!! – iстерично кричить у мiкрофон Женя Нищук, зачувши першi акорди знаменитоi радянськоi мелодii. За його криками нiхто вже не розбирае слiв. – Вимкнiть радянськi пiснi! Не пiддавайтесь на провокацiю!!!»
«Якого хера?» – забiгае до машини якийсь незнайомий чувак у майцi з цитатою Покальчука «Вчiть, блядь, украiнську мову!».
Славко нiяково знизуе плечима.
– Це украiнiзований варiант радянськоi пропагандистськоi пiснi, – намагаюся я пояснити ситуацiю.
– На хуй! На хуй! – кричить чувак, хапаючись за голову. – Ставь, блядь, Вакарчука на хуй, iлi «лента за лентою»! К ебеням цi експерименти!
– Хто це? – питаю у Славка, коли чувак вiдбiгае геть.
– Якийсь органiзатор чи то вiд «Свободи», чи вiд «Батькiвщини», хер його знае. Бардак повний! Але, як бачиш, народ не готовий таке слухати.
– Та бачу.
До ранку ми тодi достояли. Люду бiльше не стало. Кiлька разiв була загроза штурму, народ гуртувався, але штурму не було. Десь о сьомiй, коли вже сонечко гарно пiднялося з-за даху Нацiональноi фiлармонii, я поiхав додому. Розбудив Андрiйка, нагодував його снiданком i вiдвiз до дитячого садочка. І тiльки iз вранiшнiх новин довiдався, що десь близько восьмоi таки стався штурм.
– І що тепер? – зловтiшно всмiхаеться дружина, спостерiгаючи, як я повiльно i зосереджено цiджу недопите дитяче какао, вслухаючись у вранiшнi новини на 5-му каналi.
Я мовчу.
Пiсня перша
Мурка. Груди № 6
(вiдео – Ютуб за тегом: Орест Лютий «Груди № 6»)
Пiд час вступу музиканти виходять на сцену i займають мiсця поруч зi своiми iнструментами: барабани, бас-гiтара, гiтара-бандура й акордеон.
Орест Лютий за лаштунками, знявши капелюх, проказуе коротку молитву: «Господи, помилуй мене грiшного. Пробач менi лайку, пробач грiх лицедiйства. Не заради себе стараемось, а заради Украiни единоi, соборноi, неподiльноi. Во славу Отця, i Сина, i Святого Духа. Амiнь». Хреститься.
Як тiльки вступ закiнчуеться, музиканти беруть до рук iнструменти.






