На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Одного разу на Дикому Сході» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Одного разу на Дикому Сході

Автор
Дата выхода
02 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Одного разу на Дикому Сході" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Одного разу на Дикому Сході" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Владислав Івченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Владислав Івченко (нар. 1976 р.) – український журналіст і письменник, автор кількох повістей та оповідань, неодноразовий лауреат міжнародної преміі «Коронація слова».
Роман «Одного разу на Дикому Сході» написаний, за визначенням самого автора, у жанрі українського вестерну. Події розгортаються в Україні під час Громадянської війни. За великими скарбами, які заховані у палаці барона фон Шпіла біля села Шпилівка, що під Охтиркою, починається справжнє полювання. Їх хочуть отримати і червоні, й білі. Здається, здобич уже поруч, але раптом виявляється, що палац барона охороняє чудовисько – величезний і могутній Голем, штучна людина, велетень, зроблений за допомогою ворожіння та кабали віденськими рабинами і проданий за великі гроші фон Шпілу. На честь господаря чудовисько називають Шпилем. Він шість метрів заввишки, йому не завдають шкоди кулі і снаряди, не кажучи вже про холодну зброю. Але є в нього слабке місце – він закохується…
📚 Читайте "Одного разу на Дикому Сході" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Одного разу на Дикому Сході", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Матросе, ми з вами не на «ти» i нiколи не будемо, – сказала Мiра спокiйно. І всi здивувалися цьому спокою. Солдати он аж закрутили головами, бо ж видно було, що Жникiн запальний, i з ним так не можна балакати, бо вб’е. Але балакала. – Це по-перше. А по-друге, останнi хвилини свого життя я не хочу витратити на те, щоб санiтарiю вам, червонопузим, забезпечувати. Краще сонцем помилуюся.
– Ах ти ж суко! – вибухнув матрос i кинувся до дiвчини з занесеним кулаком. Вона навiть не спробувала втекти чи затулитися руками.
Матрос пiдбiг до Мiри i зупинився перед нею з пiднятою, готовою для удару рукою. Кiлька секунд вони дивилися в очi одне одному. Жникiн тремтiв, Мiра була спокiйна, наче аж з цiкавiстю роздивлялася матроса. Зовсiм його не боялася, чим дратувала того ще бiльше.
– Твар! Пiдстилка офiцерська! Сучка! Шльондра! Ти менi не вказуй! – розбурхував себе матрос, але так i не наважився вдарити, вiдступив на крок. Чет прибрав руку з револьвера. – Суко! Суко! Суко! – забурмотiв матрос, невдоволений сам на себе, що не змiг ударити. Тепер боявся i подивитися в очi Мiрi, вiдвертався. – Не хочеш копати – залишимо так! Як собаку! Стервом валятися тут будеш! І я тебе власними руками пристрелю! Чуеш, курво? Особисто тобi кулю в потилицю пущу, сучко лiнива! Та я таких, як ти, знаеш скiлькох до стiнки поставив, наволоч буржуазiйну!
Мiра почула це i зблiдла.
Вiдправили, i все було добре аж до того самого вечора, коли все трапилося. Тодi вже тривожнi часи почалися – i на фронтi розгардiяш, i в тилу.





