На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Одного разу на Дикому Сході» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Одного разу на Дикому Сході

Автор
Дата выхода
02 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Одного разу на Дикому Сході" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Одного разу на Дикому Сході" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Владислав Івченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Владислав Івченко (нар. 1976 р.) – український журналіст і письменник, автор кількох повістей та оповідань, неодноразовий лауреат міжнародної преміі «Коронація слова».
Роман «Одного разу на Дикому Сході» написаний, за визначенням самого автора, у жанрі українського вестерну. Події розгортаються в Україні під час Громадянської війни. За великими скарбами, які заховані у палаці барона фон Шпіла біля села Шпилівка, що під Охтиркою, починається справжнє полювання. Їх хочуть отримати і червоні, й білі. Здається, здобич уже поруч, але раптом виявляється, що палац барона охороняє чудовисько – величезний і могутній Голем, штучна людина, велетень, зроблений за допомогою ворожіння та кабали віденськими рабинами і проданий за великі гроші фон Шпілу. На честь господаря чудовисько називають Шпилем. Він шість метрів заввишки, йому не завдають шкоди кулі і снаряди, не кажучи вже про холодну зброю. Але є в нього слабке місце – він закохується…
📚 Читайте "Одного разу на Дикому Сході" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Одного разу на Дикому Сході", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вона була непритомна, когось це задовольняло. Кого – нi, той опритомнював ii ляпасами. Тодi вона починала смикати руки, зв’язанi мотузкою.
– Ну вiдкрий очi, вiдкрий! – П’яний дезертир у соболинiй шубi нахилився над нею. – Вiдкрий очi, вiдкрий, хочу iх бачити! – Плескав ii по щоках. Мiра опритомнiла. Солдат залiз на неi, спустив штани, почав рухатися. Шуба накривала iх обох. Солдат кректав вiд задоволення. Мiра смикала руки. Смикала, смикала i смикала. Нарештi мотузка впала. Руки вiльнi. Мiра не поспiшала, лiвою рукою ковзала пiд шубою.
– Я вже нiчого не боюся, – Лiберман вiдчувае у поглядi Мiри стiльки ненавистi, що бiльше не вагаеться.
– Розстрiляти! Негайно!
Їi вивели, посадили в машину, в якiй було трое озброених чекiстiв, надiйних людей, вiдданих революцii. Мусили вивезти за мiсто, на полiгон, де виконувалися вироки. Але машина не доiхала до полiгону. Зранку машину знайшли на околицi мiста. Машину i тiла двох чекiстiв. Третiй зник разом з Мiрою. Його знайшли згодом. Закрутила йому голову, примусила стрiляти в товаришiв, використала, а потiм вбила.
– І цього твого Чета вона вб’е. Бо вона не жiнка, вона – гадюка! – Лiберман аж кулаком по столу вдарив.
– Та ну! Баба i е баба, – гмукнув Єрофеев i взявся за флягу зi спиртом.
– Досить, – зупинив його Лiберман. – Завтра рано виступати. Ми повиннi iх випередити.
– Та нiкуди не дiнуться. Хоча Чет ще той хитрун, – визнав Єрофеев i зiтхнув, дивлячись на флягу зi спиртом. Випив би ще. Бо вiйна важка справа. І коли лягати спати тверезим, то нiзащо не заснеш. Бо все якась маячня ввижатиметься.
Роздiл 3
Зустрiч Із Вовчою дивiзiею
Чет та Мiра переночували у копицi соломи, а ледь почало свiтати, сiли на коней i рушили. Зараз iхали верхи лiсовою дорогою. Прислухалися. Навколо все було тихо. Дивилися i на слiди, добре помiтнi на пiску.





