На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Одного разу на Дикому Сході» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Одного разу на Дикому Сході

Автор
Дата выхода
02 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Одного разу на Дикому Сході" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Одного разу на Дикому Сході" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Владислав Івченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Владислав Івченко (нар. 1976 р.) – український журналіст і письменник, автор кількох повістей та оповідань, неодноразовий лауреат міжнародної преміі «Коронація слова».
Роман «Одного разу на Дикому Сході» написаний, за визначенням самого автора, у жанрі українського вестерну. Події розгортаються в Україні під час Громадянської війни. За великими скарбами, які заховані у палаці барона фон Шпіла біля села Шпилівка, що під Охтиркою, починається справжнє полювання. Їх хочуть отримати і червоні, й білі. Здається, здобич уже поруч, але раптом виявляється, що палац барона охороняє чудовисько – величезний і могутній Голем, штучна людина, велетень, зроблений за допомогою ворожіння та кабали віденськими рабинами і проданий за великі гроші фон Шпілу. На честь господаря чудовисько називають Шпилем. Він шість метрів заввишки, йому не завдають шкоди кулі і снаряди, не кажучи вже про холодну зброю. Але є в нього слабке місце – він закохується…
📚 Читайте "Одного разу на Дикому Сході" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Одного разу на Дикому Сході", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Але узяти iх мусимо ми i тiльки ми! Цi скарби конче потрiбнi революцii!
– Добре, Борю, – комполку пiшов вiддавати накази.
Лiберман сидiв, схиливши голову. Чомусь вiн згадав свое багате революцiйне минуле. І в тюрмi посидiв, i на каторзi був, i до шибеницi його виводили, але в останнiй момент замiнили смертну кару довiчним ув’язненням. Згадав свою першу справу, теж пов’язану з добуванням грошей для революцii.
Лiберман, ще зовсiм молодий, з довгим та кучерявим волоссям, сидiв у якомусь кабаку з кiлькома бугаями вiдверто кримiнальноi зовнiшностi.
– Там буде десь сто тисяч. Половину менi, половину вам, – сказав Лiберман, прикладаючи всiх зусиль, щоб голос його не тремтiв.
– Нас четверо, а ти один, – злодii важко подивилися на нього, але вiн витримав iхнiй погляд.
Що йому ще залишаеться, коли для боротьби потрiбнi грошi, а узяти iх нiзвiдки.
– Якось недобре виходить з частками, – сказали кримiнальники i почали зловiсно всмiхатися. – Ти один, нас – четверо, а грошi навпiл.
– Я про все дiзнався i все спланував, – вiн намагався показати, що зовсiм не боiться цих злодiiв.
– Навiщо тобi стiльки грошей, жиду? – спитав один з бандитiв.
– Для революцii.
– То ти з тих, з прибацаних? – зневажливо посмiхнулися бандити, якi не поважали цих дурнiв-революцiонерiв, що ладнi були iти до тюрми або й загинути бозна за що.
– Завтра, о десятiй, починаемо, – вiн пiдвiвся i пiшов. Бандити подивилися йому вслiд, а коли вiн вийшов, зареготали. Потiм говорили про те, що пiсля справи замочать жидка, бо з таким фраером дiлитися – себе не поважати.
– Дев’ять грамiв свинцю йому, а не половину грошви!
– Та який там свинець! Перо у бiк, i вся справа!
Вранцi до контори банку, яку намiтив Борис, зайшли бандити, одягненi мулярами. З ящиками, в яких начебто реманент.





