На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Автохтони» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Автохтони

Автор
Дата выхода
30 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Автохтони" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Автохтони" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Марія Галіна – відома російська поетка та письменниця українського походження, біолог за освітою, лауреат численних літературних премій з поезії, прози та фантастичної прози (зокрема двічі – персональної премії Бориса Стругацького). Химерна проза Марії Галіної набула визнання критиків та завоювала любов читачів.
Роман «Автохтони» російською вийшов друком у 2015 році і був відзначений критикою як одна з найяскравіших літературних подій року.
До безіменного міфічного міста, яке багатьом, однак, видасться знайомим, прибуває такий самий безіменний герой – людина без імені і без персональної історії. Взагалі, він начебто мистецтвознавець, який приїхав, щоб написати статтю про постановку безмаль столітньої давнини опери «Смерть Петронія».
Тіні оживають, місто наповнюється вихідцями з минулого, яке начебто давно завершилося, але водночас триває. Оперна співачка, вбита просто на сцені ревнивим коханцем, відроджується у власній напівбожевільній праонуці; офіціантка в місцевому кафе працює тут, за її власними словами, з кінця XVIII століття, а всюдисущий старигань, якого головний герой винаймає як консультанта, схоже, і зовсім вічний. Усі разом вони формують дивну і відмерлу расу стародавніх мешканців цього міста – похмурих і загадкових автохтонів…
📚 Читайте "Автохтони" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Автохтони", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Адже специ теж могли стати поплiчниками ворога, чи не так? Але специ все ж таки були корисними, i iх вилучали вибiрково. І хтось донiс на Нахмансона. Залiзниця – стратегiчний об’ект. І його взяли. І Магдалена, аби врятувати його, вiддалася одному значному чину НКВС…
Вiн зазначив про себе це старомодне – вiддалася. Не переспала, нi. Вiддалася.
– Вона була дуже гарною акторкою, дуже. Пушной, ну, цей енкавеесник, повiрив, що вона кохае його, його одного, але зобов’язання щодо першого чоловiка… ну, ви розумiете.
– Але витягти Нахмансона не вдалося?
– Нi. Його вже розстрiляли. Пiзнiше з’ясувалося, що на нього звiв наклеп товариш по службi. Хотiв зайняти його мiсце. Ну i коли виявилося, що вже нема кого рятувати, Магдалена в обличчя сказала енкавеесниковi все, що про нього думала. Що вiн iй огидний. Що вона, перед тим як лягти з ним, приймала морфiй. Що ii трусить вiд цих рук… iз задирками… вiд запаху його чобiт… його нiг…
Вона прикрила очi, пiд опуклими повiками ходили зiницi.
– Це було в гримерцi, вона саме готувалася до виходу, i ось…
– Сказала все йому i вийшла спiвати партiю? Show must go on?
– Певна рiч. – Вона навiть злегка здивувалася. Круглi брови трохи пiдвелися.
Ось дивний, альтруiстичний егоiзм. Буквально хвилину тому взнала, що ii коханого чоловiка розстрiляно, кинула в обличчя кату-коханцю, що ненавидить його… І виходить на сцену спiвати.
– А що вона, до речi, спiвала?
– Кармен.
Ну, звiсно. Кармен. Як же може бути щось iнше? Хозе та Гарсiа Кривий. Чудова, чудова мiзансцена.
– Звiсно, вона вийшла спiвати. Як же iнакше. Я ось усе думаю, чому вiн не вбив ii одразу, там, у гримерцi? Напевно, шок. Вийшов механiчно, механiчно увiйшов до зали, сiв у перший ряд, там була броня, для партактиву. І потiм, у мiру того, як вiн усвiдомлював, що вона просто ним скористалася, зухвало, безсоромно, що вiн занапастив свою кар’еру заради примари…
Маленькi руки, що обiймали колiно, зцiпилися сильнiше, кiсточки побiлiли.
– Так, – погодився вiн, – у цьому е гiрка iронiя. Одного единого разу виявити людянiсть i тим самим зруйнувати все свое життя.
– Там була ii донька, – руки спурхнули, знову лягли на колiна, – сидiла в партерi. Вона бачила все. Вiд початку до кiнця.










