На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Автохтони» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Автохтони

Автор
Дата выхода
30 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Автохтони" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Автохтони" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Марія Галіна – відома російська поетка та письменниця українського походження, біолог за освітою, лауреат численних літературних премій з поезії, прози та фантастичної прози (зокрема двічі – персональної премії Бориса Стругацького). Химерна проза Марії Галіної набула визнання критиків та завоювала любов читачів.
Роман «Автохтони» російською вийшов друком у 2015 році і був відзначений критикою як одна з найяскравіших літературних подій року.
До безіменного міфічного міста, яке багатьом, однак, видасться знайомим, прибуває такий самий безіменний герой – людина без імені і без персональної історії. Взагалі, він начебто мистецтвознавець, який приїхав, щоб написати статтю про постановку безмаль столітньої давнини опери «Смерть Петронія».
Тіні оживають, місто наповнюється вихідцями з минулого, яке начебто давно завершилося, але водночас триває. Оперна співачка, вбита просто на сцені ревнивим коханцем, відроджується у власній напівбожевільній праонуці; офіціантка в місцевому кафе працює тут, за її власними словами, з кінця XVIII століття, а всюдисущий старигань, якого головний герой винаймає як консультанта, схоже, і зовсім вічний. Усі разом вони формують дивну і відмерлу расу стародавніх мешканців цього міста – похмурих і загадкових автохтонів…
📚 Читайте "Автохтони" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Автохтони", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Не ваша справа, – сердито вiдповiв старий. І пiдвiвся, спираючись на тростину. В тростини було красиве срiбне рукiв’я з вовчою головою.
Музиканти тихенько виводили щось свое клейзмерське. Офiцiант безшелесно прилетiв, принiс решту. Вiн повернув решту офiцiантовi.
– Гадаю, юначе, – сказав старий суворо, – ми ще не раз побачимося. Мiсто в нас маленьке.
– Не сумнiваюся. У сенсi, що побачимося. Чи не нагадаете, Воробкевич де мешкае?
– Вулиця Свободи, двадцять. Там навiть дошка е.
– Мер там усiм почесним громадянам квартири даруе, – втрутився офiцiант.
– Я зрозумiв, – сказав вiн. – Свободи, двадцять. Сказати, що вiд Шпета.
– Це обов’язково, – погодився старий.
– Я не буду про масонство. Нащо менi?
Снiг за вiкном сипав i сипав, перетворюючи кожен вуличний лiхтар на мiнiатюрну скляну кулю.
* * *
Фонтан, до того безводний, викидав джгути червоноi, зеленоi, золотоi сяючоi води. Народу на площi ще побiльшало, йому довелося проштовхуватися, обминаючи гультяiв. Пальцi нiг у змоклих черевиках спочатку болiсно занили, потiм зовсiм затерпнули. Сам дурень, чому так легко вдягся? Гiсметео спочатку обiцяло до плюс десяти, потiм передумало, але вiн визнав за краще дотримуватися первинного прогнозу.
– Herr, bitte![1 - Добродiю, будь ласка! (Нiм.)]
У нiмця був здоровий рум’янець, нiжна молочна шкiра i добрий кiстяк. Блакитнi, як у кошеняти, очi розгублено клiпали.
– I beg you pardon?[2 - Перепрошую? (Англ.)]
Тепер всi знають англiйську, нiхто не знае нiмецькоi. Але ж Австро-Угорщина теж була цiлком собi iмперiя.
– I have lost my companions.[3 - Я загубив своiх товаришiв (Англ.).] – Нiмець англiйською говорив, як i належить нiмцевi, побiжно, але дуже зрозумiло. Не те що носii мови.
– Why don’t you call them then?[4 - Чому ж ви тодi iм не зателефонуете? (Англ.)]
Вiн подумав, що нiмець не хоче витрачатися на роумiнг, але той жалiбно сказав:
– They are unavailable… catacombs, you see?[5 - Вони недоступнi. Розумiете, катакомби… (Англ.










