Автохтони

– А ви самi туди б пiшли? Де ви вважаете за краще обiдати?

– Вдома, – сказала вона сухо.

– Менi б щоб спокiйно. І без гучноi музики. І смачно. І не для туристiв.

– Тут усе для туристiв. Але я б порадила Юзефа. Ви до еврейськоi кухнi як?

– З розумiнням.

– У Юзефа печеня непогана. А фiш так собi. Але якщо вам не подобаеться еврейська, он там, у провулку, грецький.

Собачка дрiбно тремтiла мокрими вусиками й мокрим чорним носом. Вуха трiпотiли, неначе крила нiчного метелика.

– Єврейський мене влаштуе.

– Я так i подумала, – суворо сказала жiнка в капелюшку. – Начиняну шийку можна брати. Юзеф ii непогано готуе. Мама його з рибою завжди проблеми мала, а ось з куркою могла домовитися.

– Красно дякую.

Снiг опадав на купол парасольки, залишаючи темнi слiди на тканинi… Як називаеться цей колiр? Попiл троянди? Так, здаеться, попiл троянди.

Ресторан виявився навiть затишнiшим, нiж вiн сподiвався, з клейзмерською музикою i бiлими крохмальними обрусами. Столик бiля вiкна був вiльний.

У кутку стояв фiкус у дiжцi. Пластиковий чи справжнiй? На дотик нiби справжнiй. Не зрозумiеш. Вiн спiдтиха смикнув за листочок, той вiдiрвався i залишився у нього в руцi.

– Вам як завжди?

Офiцiант з’явився безгучно, як бетмен, весь у чорному, дуже суворий i дуже молодий. І не еврей. Здаеться.

– Начиняна щука сьогоднi особливо вдалася, – довiрливо сказав офiцiант. – Фiш. Гефiлте фiш.

– Нi, дякую. Тiльки не рибу.

– А, – кивнув офiцiант iз розумiнням, – ну тодi шийку або кльоцки.

– А чому ви тодi запитували «вам як завжди»? Якщо думали, що я турист?

– Традицiя, – сказав офiцiант. – Приiжджому самотньо. Вiн гадае, його запам’ятали в обличчя. Впiзнали. Йому приемно, вiн починае сюди весь час ходити.

– Так у вас же всюди питають «вам як завжди».

– Я ж кажу, традицiя…

– Тодi треба навпаки, мабуть. Мовляв, як приемно бачити вас уперше в нашому закладi… Нiби вiд протилежного.

– Я що, пiдрядився кожного в обличчя запам’ятовувати, – сказав офiцiант. – Так що будемо замовляти?

– Шийку, ну з чим вона зазвичай йде, так? Потiм, пиво. Свiтле, нуль п’ять. Краще фiрмове. Є таке?

– Знайдемо.

– Ну i наостанок – штрудель i каву…

– Суп вiзьмiть, – порадив хтось iз-за спини, – сочевичну юшку. Форшмак ще можна, хоча в мами Юзефа…

– Знаю-знаю. З рибою були нелегкi вiдносини.