На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Аркадiй, щойно увiйшов, звичайно, одразу ж зачепився за рибальський гачок i, намагаючись звiльнитися, накрутив на себе половину дуже цiнноi татовоi жилки, заразом затягуючи в круговерть свого тата Дзундзу. Так вони крутилися, пихтiли, сором’язливо посмiхаючись, вклоняючись та перепрошуючи, аж доки тато не схопив гострого ножа та пiд мое перелякане верещання не розрубав вузол i не випустив Дзундз на волю. Мама i Лiна побiгли на кухню готувати вечерю, Аркадiй зголосився iм допомагати, а ми з татом грунтовно засiли в кiмнатi з гостями, бо треба ж комусь з’ясувати, в яку родину Лiнка замiж iде.
Виявилося, що в жахливу: тато Дзундза працюе дантистом, а мама Дзундза викладае математику в школi. (Як же я ненавидiла зубних лiкарiв i математику!) І якщо тато Дзундза мовчав, то мама Дзундза розiйшлася, виявивши свiжого слухача – мого тата, i запевняла, що у неi математику знають усi. І потiм, коли вона сказала, що навiть у «п’ятому класi дiти вираховують семенерку в чотирнадцятому ступенi», я пiд виглядом «зараз-зараз» побiгла на кухню нашiптувати Лiнi про «семенерку в чотирнадцятому ступенi», але там було не до мене.
Того дня, коли Дзундзи приiхали сватати нашу Лiну, на лихо, готували саме картопляне пюре. Природно, що в метушнi, бинтуючи Аркадiя, накриваючи на стiл, вiдштовхуючи виваляну в землi та все ще мокру Каролiну, забули защепити Терентiя.









