На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Амазонка. Київ–Соловки (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

Автор
Дата выхода
15 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Амазонка. Київ–Соловки (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Амазонка. Київ–Соловки (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Нова книжка Валентина Чемериса присвячена поетам ХХ століття, імена яких стали символами великої жертовної любові до України, незламності духу, правди й боротьби.
Що спонукало Олену Телігу, героїню повісті «Амазонка», вишукану красуню-аристократку, не менш прекрасну поетесу, яку називали новітньою Лесею Українкою, ступити на кривавий шлях боротьби за визволення Батьківщини? Письменник зображує жінку, що вміє і страждати, і радіти, і бути ніжною, але коли перед нею ворог – стає хороброю та незламною. Такою й зустріла Олена свою смерть у горезвісному Бабиному Яру в Києві в лютому1942 року, де її, патріотку, члена ОУН, розстріляли німецькі фашисти.
Про трагічну долю чотирьох поетів: Крушельницьких – батька Антона й сина Івана, та Вороних – батька Миколу й сина Марка, про їхнє життя, творчість, любов і загибель під час сталінського «Великого терору» 1930-х років читач дізнається з роману-есе «Київ – Соловки».
📚 Читайте "Амазонка. Київ–Соловки (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Амазонка. Київ–Соловки (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Незнана радiсть i незнаний сум,
Не розплеснувши, колихнули повiнь…
Не буря ще – ii далекий шум,
Ще не любов – передчуття любови.
Так у холодi, голодi й безнадii Лiдiя Шовгенiва з дочкою Оленкою та сином Сергiйком якось дотягнула до весни 1922 року. І з жахом дiзналася, що надiйшла ii черга, як дружини петлюрiвця, вiдповiдати «за злодiяння мужа-петлюрiвця». Залишатися далi в Киевi було вже вкрай небезпечно. Що з того, що вiн був у ранзi столицi якоiсь незбагненноi для них УРСР – але ж пiдлягав новiй, бiльшовицькiй, владi Кремля.
Чим би воно закiнчилося, невiдомо. Їх вели до якоiсь маленькоi станцiйки. Вiв юнак у довгiй до п’ят шинелi явно з чужого плеча, у великому кашкетi з червоною зiркою, що зсовувався йому на лоба, з довжелезною рушницею з примкнутим багнетом – ii хлопцевi теж було не просто тягати з собою, але вiн, плутаючись у полах шинелi, все ж таки кудись iх вiв – поiзд на той час вже, майнувши останнiм вагоном, зник у далинi.
Недовго думаючи, Лiдiя зняла з руки годинничок – запримiтила, що хлопчина-конвоiр явно з бiднякiв, швидше всього з глухого села i годинника нiколи не мав (а може, й не бачив) у своему короткому життi. Коли Лiдiя тицьнула йому годинник, схопив його, аж затремтiв – наче якусь незвичайну блискучу цяцьку.
– Ге-еть! – зашипiв. – Щезайте, щоб я вас бiльше не бачив!
Панi Лiдiю з дiтьми не треба було двiчi запрошувати.
Порадившись, куди далi iм прямувати, вирiшили замiсть Вiнницi податися до Кам’янця-Подiльського – це значно ближче до кордону. І до всього ж там мала бути iхня рiдня, хай i двоюрiдна.










