На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Персеїди. Нічна повість» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Персеїди. Нічна повість

Автор
Дата выхода
17 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Персеїди. Нічна повість" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Персеїди. Нічна повість" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Героїня повісті Маріанни Гончарової вірить у те, що падаючі зірки можуть виконувати заповітні бажання. І в призначену Всесвітом серпневу ніч вона забирається на дах свого надійного, теплого і доброзичливого дому, щоб зустріти Персеїди і загадати їм бажання своїх друзів і рідних, які старанно зібрала напередодні. Вона – мікроскопічна піщинка величезного космосу – сидить посеред зоряного неба і терпляче чекає, коли з’являться ці всемогутні вісники Всесвіту. Чекає і не перестає дивуватися великому світопорядку, створеному за примхою когось дуже винахідливого і мудрого. Вона обіймає любов’ю увесь цей чудовий світ, в якому живе, і з завмиранням серця чекає, коли полетять Персеїди – які знову і знов дають надію великому чуду життя, що йому ніколи не буде кінця.
Як завжди у письменниці, в її новій повісті дивним чином поєднується серйозне, що інколи навіть доходить до трагізму, і тонкий гумор.
📚 Читайте "Персеїди. Нічна повість" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Персеїди. Нічна повість", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я чесно намагалася полюбити Москву: знайомилася з милими, тепер уже дорогими моему серцю москвичами, ходила до маленьких сiмейних ресторанчикiв i там теревенила з офiцiантами про те-се, тинялася вулицями старого кварталу i якось, потрапивши пiд сильний дощ, опинилася в натовпi. Тобто менi довелося продиратися крiзь потiк людей, котрi поспiшали з виходу метро. Вибратися звiдти не було жодноi змоги, бо я ще була й iз парасолькою. Як скласти ii? Вона ж оберiгала мою зачiску, зроблену для зустрiчi з читачами! Як мене лише не називали i куди тiльки не посилали.
– Пробачте, – вiдповiдала я на злу реплiку.
– Прошу вибачення…
Раптом хтось торкнувся мого плеча:
– Ви це спецiально? – запитав якийсь хлопчина – студент абощо.
– Себто?
– Крутитесь тут у натовпi i просите вибачення. Он вам уже парасольку зламали, за комiр вода ллеться, а ви все перепрошуете. Серйозно? Чи це флеш-моб? Ага, прихована камера, так? Ха-ха-ха! Як це я ранiше не здогадався, тут десь прихована камера! А для якого каналу знiмаете?
– Та нii! – у вiдчаi заволала я.
Хлопчина, все ще недовiрливо, потягнув мене за руку. У товкотнечi з мого пальта посипалися гудзики, зачiску було зiпсовано, зате я потрапила досередини.
– Ось так i моя мама, – сказав хлопчик прощаючись, – як приiде, то з усiма готова заговорити. Чомусь вона вважае, що всi будуть такi ж привiтнi, як вона, i захочуть зупинитись i тут же побалакати, примiром, як садити кущi агрусу, щоб ягода була велика i прозора…
Отож – про наших сусiдiв.
Не знаю, звiдки вони до нас приiхали, може, з отих мiсць, де всi кудись поспiшають i бiжать. Але вони нiколи не садять у себе на подвiр’i квiтiв, все у них заросло бур’янами. У них немае собаки, а бродячих котiв вони шпиняють так, що тi обходять iхнiй дiм десятою дорогою. Його звати Сiрожа. А ii iменi нiхто не знае. Ми всi мiркуемо: а як же ii звуть? У Сiрожi запитуемо: а як звати вашу дружину? А вiн буркне щось:
– Т-та! Мать ii…
Малого запитуемо iхнього, шестирiчного:
– Як тата звати?
– Ни наю…
– А маму?
А вiн:
– Мама…
– А бабусю?
Хлопчик розпливаеться беззубо:
– Таiсiя… Данилiвна.
Вiн, до речi, у бабусi й дiдуся живе, трохи далi, на паралельнiй до нашоi вулицi. Хорошi в нього бабуся i дiдусь. Вони – батьки отого Сiрожi. І дуже потерпають, що у них такий синок i така невiстка.








