На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Реквієм для Рози» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Реквієм для Рози

Автор
Дата выхода
17 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Реквієм для Рози" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Реквієм для Рози" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Раїса Плотникова) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Основна історична складова «Реквієму для Рози» – старі листи. Актриса колишнього театру Садовського, піаністка, пише коханому послання в безвість, змальовуючи жахіття свого існування у Києві на початку 30-х років ХХ століття. Чекісти змушують її працювати прибиральницею і після допитів замивати криваві сліди катувань у підвалі «черезвичайки», а пізніше – супроводжувати знущання над людьми грою на піаніно. Уже в наш час ці листи майже столітньої давності потрапляють до рук скромного доцента, викладача історії. У вирі сучасного життя він іде слідами авторки пожовклих аркушів, переживає власну драму, шукає паралелі в подіях минулих років і знаходить своє кохання вже у круговерті Революції Гідності.
Хто така Роза, яку роль вона відіграла в житті юної актриси-піаністки і як переплелися складні перипетії життя героїв минулого і сьогодення, ви дізнаєтеся із нового роману Раїси Плотникової, який отримав спеціальну відзнаку «Вибір видавця» на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова-2016».
📚 Читайте "Реквієм для Рози" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Реквієм для Рози", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Чи було в мене нещасливе кохання? Чотири роки я був закоханий у одну жiнку. Ходив за нею слiдом, страждав, мучився. І нарештi в запалi якогось свята ми покохалися. Вранцi я вiдчув звiльнення вiд душевноi iстерики. Тодi я вже потроху балувався оковитою, i пiсля п’яноi пригоди з любощами вiдчув себе справжнiм факiром. Я, впокоривши жiнку своеi мрii, впокорив власну пристрасть. Тодiшне кохання закiнчилося, бо все на цьому свiтi мае свое логiчне завершення, щоб або почати з чистого аркуша, або просто сконати. І, мабуть, немае бiльшого безглуздя, нiж самогубство заради нещасного кохання, яке мине.
Я нiколи не був повним дурнем. Моя дурiсть була частковою, вибраною, може, навiть навмисною. Я завжди знав, на що йду, знав, що певний вчинок можна визнати дурнуватим, але чинив саме так, бо iнакше не мiг чинити.
Розмiрковуючи над новими помилками, якi мали можливiсть втiлення, я одягнув футболку, шорти та легкi сандалi й помчав по схiдцях, наче тiнейджер, сподiваючись на приемну лiтню пробiжку, бо передчуття денноi спеки таки дiстало. Пiд’iзд ще спав сном трудяги, котрий ранок вихiдного дня марнуе на досипання за тижневий аврал. Я навiть притишив свiй полiт схiдцями, збагнувши, що вчинив шум, але, розiгнавшись, ледь загальмував на першому поверсi й тут прямо-таки нарвався на своiх новоспечених знайомих.
– О, дядя! А ми – до тебе! – вигукнув бритоголовий красунчик, заступивши дверi.
– Менi нiколи, – бовкнув я не дуже переконливо, бо несподiванка розбалансувала хiд моiх думок.
– Встигнеш. Ми тебе зараз за одну мить домчимо – сiдай у «шевроле». Тiльки без вибрикiв, – сказав вiн, переступивши порiг.
Далi я вже не чув слiв, бо, зреагувавши миттево, вислизнув iз дверей пiд’iзду в’юном слiдом за ним i дременув за рiг будинку так, що мене мiг наздогнати тiльки спринтер, який носить звання щонайменше чемпiона нашоi досить-таки стрiмкоi столицi.







